Український футбол

Новачок “Карпат” Моха Мухлісс розповів про свій шлях – як виступав за “Реал”, але мріяв про “Барселону”, захоплення Зіданом, неймовірні враження від де Йонга та короткі спогади про Львів.

– Моха, вітаємо тебе в “Карпатах”! Перші тренування на зборах позаду. Як ти зараз почуваєшся?

– Я все ще перебуваю в процесі адаптації. Провів лише кілька тренувань, але, чесно кажучи, почуваюся досить комфортно і затишно. І наразі, якщо відверто, враження дуже хороші.

– Раніше ти працював з Франсіско Фернандесом у “Мурсії”. Ви тепло зустрілися на базі “Карпат” в Бартатові. Чи можна сказати, що фактор головного тренера був для тебе головним при виборі нового клубу?

– Так, я працював із Франом в “Мурсії”. Ми провели тоді дуже-дуже хороший сезон. Посіли друге місце в турнірній таблиці. Власне, я мав багато ігрової практики при ньому. Тож Фран дійсно сильно посприяв моєму переїзду сюди. Він кілька тижнів пояснював мені, що це за клуб, що за місто, який проєкт тут будується. І насправді у мене не було особливих сумнівів, тому увесь трансфер завершився досить швидко і успішно.

– У “Мурсії” під керівництвом Франсіско Фернандеса в тебе був непростий період. Ти зазнав травми коліна, і в іспанській пресі ти відзначав роль тренера. Ти казав, що він розмовляв з тобою ледь не щодня, постійно підтримував, казав, що вірить у тебе. Чи справді між вами існує зв’язок трохи більший, аніж між футболістом і тренером? Чи можна назвати Франа дуже важливим тренером у твоїй кар’єрі?

– Так, це правда. Я зазнав травми в товариському матчі, коли Фран був на лавці. Чесно кажучи, то була перша травма у моїй кар’єрі. Мені було дійсно важко, особливо в психологічному плані. Я повернувся до тренувань, але стався рецидив, і Фран підтримував мене з першої ж хвилини. Практично щодня він заходив до медичного кабінету, щоб запитати, як я. Писав мені повідомлення вечорами. Інколи бували дні, коли ми зустрічалися випити кави. Для мене Фран був дуже важливим у цьому аспекті, який був абсолютно новим у моєму спортивному житті. Тож так, Фран у багатьох сенсах став важливим для мене як тренер, і я вдячний йому з першого дня, коли почав із ним працювати.

– Два сезони ти провів у “Вальядоліді” разом із Пауло Вітором. Це гравець, з яким ти розминувся у Львові. Можливо, ти спілкувався з ним? Радився, отримував певне резюме про “Карпати”, його враження про Львів та Україну перед тим, як ухвалювати рішення про переїзд сюди?

– Ні. У мене хороші стосунки з Пауло Вітором, ми перетиналися протягом двох сезонів, але спілкування з Франом мені було цілком достатньо. Я не контактував із Пауло. Містер уже розповів мені все про клуб і місто, а його слово викликає у мене повну довіру.

– Раніше в Україні грав твій екс-партнер Ясін Фортюне у “Поліссі”. Також ти перетинався в Іспанії з воротарем із Тернопільщини Ярі Мейхером. Зрештою, зараз в Україні в “Епіцентрі” грає твій колишній партнер Карлос Рохас. Чи спілкувався, чи радився ти з ними?

– Ні. Тієї довіри, яку я маю до Франа та решти тренерського штабу (а я з ними вже працював раніше), мені було більш ніж достатньо. Ну і також трохи поспілкувався зі своїми агентами, які знають, що таке українська ліга. Тож мені цього вистачило.

– Продовжуючи тему твоїх партнерів, про це можна говорити дуже і дуже багато. Ти грав з видатними футболістами. Чи можна сказати, що номером один серед тих, з ким тобі доводилось ділити роздягальню, був Ламін Ямаль?

– Так, без жодних сумнівів. На сьогодні для мене він найкращий у світі разом із Дембеле. І він доводить це у кожному матчі, в якому грає. Навіть зараз на чемпіонаті світу. Тому так – як на мене, він – найкращий гравець, з яким я ділив роздягальню.

– Під деякими твоїми постами в Instagram можна помітити коментарі Ламіна, який пише там великими буквами: “Капі”.

– Так, у другій команді “Барселони” я був одним із капітанів. Якраз коли Ламін стрімко прогресував і почав залучатися до першої команди, він приходив тренуватися з нами. Йому тоді було всього 15–16 років – вік, коли він мав би грати за команди U-16 чи U-17, а він уже тренувався з дублем. Ламін багато спілкувався зі мною та ще одним партнером, адже ми маємо однакове походження – марокканське. Зрештою, між нами з’явився дуже близький зв’язок. Саме тому Ламін і пише коментарі “Капі” у моєму Instagram, що скорочено означає “капітан”.

– Коли ви востаннє списувалися?

– Уже кілька місяців, як ми не спілкувалися. Зазвичай ми часто обмінюємося повідомленнями, але зараз пройшло вже досить багато часу відтоді, як ми розмовляли.

– Серед твоїх експартнерів були також інші великі футболісти: де Йонг, Левандовскі, Ферран Торрес. Кого б ти ще відзначив? Хто тебе підтримував, коли ти тренувався з першою командою “Барселони”?

– Коли я тренувався з ними, то неозброєним оком було помітно, що найкращі – це Ламін Ямаль, Педрі, де Йонг, Рафінья. Зрештою, про всіх цих гравців через їхній медійний статус і так кажуть, що вони одні з найкращих у світі. Але мене, наприклад, найбільше вразив Френкі де Йонг. Зрозуміло, що він топгравець, але він не має такого шаленого визнання, як інші. Тому на перших тренуваннях Френкі де Йонг мене просто закохав у свою гру. Я був неймовірно вражений тим, який він гравець, коли перебуваєш поруч із ним на полі.

– Чи пам’ятаєш ти момент, коли тобі сказали, що ти завтра тренуєшся з основною командою “Барселони”?

– Це було дуже радісне відчуття, адже моє перше тренування з першою командою “Барселони” припало саме на мій день народження. І насправді, хоч я дуже цього прагнув, у мене не було мандражу чи тривоги. Я просто неймовірно хотів розділити футбольне поле з тими, кого вважаю найкращими гравцями світу.

– У тебе дуже цікава футбольна доля. Ти пройшов величезний шлях із “Реалом”, з команди U10 ще дитиною прийшов в академію “Реала”, завершив навчання там, а тоді тебе кличуть в “Барселону”. Певні вагання у твоїй голові, у твоєму серці були? Зрозуміло, тебе кличе “Барселона”, але ти – мадридіста. Чи були в тебе якісь сумніви стосовно того, чи варто ухвалювати рішення і погоджуватись на перехід в “Барселону”?

– Це правда – я починав в академії “Реала” з самого малечку, але лише тому, що я народився в Мадриді – тож мені було простіше грати там. Проте насправді я з дитинства вболівав за “Барселону”. Вона мені завжди подобалася. Багато тренерів в академії “Реала” постійно повторювали, що мій стиль гри більше підходить “Барселоні”, ніж “Мадриду”. Тому у мене не було жодних сумнівів, коли “Барселона” мені зателефонувала. У нас були контакти з клубом ще тоді, коли я грав за “Реал”, але тоді трансфер не відбувся. А згодом, коли минув час, з’явилася можливість грати за клуб, за який я палко вболівав з дитинства.

– В одному з інтерв’ю іспанській пресі твій батько казав про те, що твоїм кумиром був Зінедін Зідан, легенда “Реала”. У тебе є навіть футболка з його автографом. Чи можна сказати, що це той футболіст, на якого ти в дитинстві рівнявся, і це головний кумир твого футбольного життя?

– Так, для мене Зідан завжди був одним із кумирів, навіть попри те, що він грав за “Реал”. На мою думку, він один із найкращих гравців в історії футболу. Тому так, я можу сказати, що Зідан є для мене прикладом.

– Як щодо твоєї позиції на полі? Чи ти гравець на кшталт Зідана, чи це все-таки футболіст, який більше діє ближче до своїх воріт у середині поля? Де взагалі ми побачимо тебе? Зрозуміло, що вирішуватиме тренерський штаб, але де ти найкомфортніше себе почуваєш і на якій позиції гратимеш у “Карпатах”?

– Як ти і кажеш, у підсумку все вирішує містер. Він знає, що я можу зіграти на трьох позиціях у центрі поля: як ближче до оборони (“шісткою”), так і “вісімкою” чи “десяткою”. Але найкомфортніша позиція для мене – це атакувальна “вісімка”. Саме там, як на мене, моя гра найбільш помітна і там я проявляю себе найкраще.

– Розкажи, будь ласка, про історію своєї сім’ї. Ти народився в Мадриді, але твої батьки родом з Марокко. Вони понад двадцять років тому приїхали до Іспанії. Чи є взагалі в тебе якась така спорідненість із Марокко? Чи відчуваєш ти себе також і марокканцем, крім того, що ти є іспанцем?

– Так, це країна мого походження. Мої батьки вже дуже довго живуть в Іспанії. Я народився в Іспанії, мої сестри теж народилися там (усі, крім однієї). Тому я відчуваю себе частиною обох культур, як кажуть в Іспанії – іспано-марокканцем. Але дійсно, моя культура, релігія та традиції походять з Марокко, хоча все моє життя пройшло в Іспанії.

– Ми записуємо це інтерв’ю на момент, коли Іспанія і Марокко ще виступають на Чемпіонаті світу. Якщо вони проходять своїх суперників, то зустрічаються у наступній стадії. За кого ти тоді вболіватимеш?

– Мені було б байдуже, хто переможе. Я завжди кажу: якщо вони мають зійтися, то нехай це станеться якомога пізніше і нехай обидві збірні покажуть чудову гру на Мундіалі. Я б не обирав когось одного. Хто б не виграв – я буду щасливий. Але точно можу сказати: коли вони грають проти інших країн, я палко вболіваю і за Іспанію, і за Марокко.

– Ти сам грав на великих юнацьких турнірах. Вигравав Євро U-17, Євро U-19. Чи відчував ти певну проблему переходу з юнацького футболу до дорослого?

– До збірних викликають 22 найкращих гравців свого покоління на розсуд головного тренера. Тому для мене вже було гордістю опинитися серед цих 22-23 обраних, адже це означало, що ми були найкращими футболістами 2000 року народження (а я саме цього року). Звісно, це важливі турніри, але вони не визначають твоє майбутнє на 100%, бо у футболі все швидко змінюється. Можна зазнати травми, можуть виникнути ситуації, які в один момент перекреслять усе. Проте ці перемоги показують, на що здатний гравець. Тим паче моє покоління в збірній Іспанії було одним із найкращих в історії країни. Тому грати з топфутболістами протягом усіх тих років було для мене величезною честю.

– Україна перебуває у стані війни з Росією. Жодна частина нашої країни не є безпечною. Як твої рідні поставились до того, що ти приїхав сюди?

– Так, ситуація, в якій зараз перебуває країна, дійсно складна, і дуже сумно, що у наші дні Україна змушена через таке проходити. Це було непросте рішення. Але, як я вже казав, поспілкувавшись із людьми, які вже побували тут, вони мені пояснили ситуацію у Львові – що, наскільки це можливо, зараз це одне з найбезпечніших місць в Україні. Звісно, мої батьки та вся родина трохи хвилювалися через це. Але, як я завжди повторюю, життя в нас одне, його треба проживати на повну, і я не хотів втрачати цю можливість. Грати у Прем’єр-Лізі України – це мій перший досвід у найвищому дивізіоні, тому я абсолютно спокійний щодо цього рішення.

– У Львові ти був зовсім недовго, лише два дні. Чи встиг помітити щось цікаве для себе? Як тобі загалом місто та тренувальна база “Карпат”?

– Так, я тут лише два дні, але тренувальний центр уже видається мені просто грандіозним. Думаю, навіть в іспанському професійному футболі знайдеться дуже мало спортивних містечок такого рівня, як база “Карпат”. На знайомство з містом часу майже не було, але в день приїзду я ходив на вечерю і встиг побачити тутешню атмосферу. Люди дуже привітні, навколо вирує життя. Місто надзвичайно цікаве, але, звісно, мені ще належить вивчити його глибше.

– Окрім футболу, ти цікавишся гольфом. Як часто ти граєш у гольф і чи маєш певні успіхи в цьому виді спорту?

– Ні, я не граю регулярно. Зазвичай це відбувається влітку з друзями: намагаюся вибиратися в ті дні, коли немає справ, щоб трохи потренуватися і попрактикуватися. Але це точно не той спорт, яким я міг би заробляти на життя, зовсім ні. Жоден інший спорт не зрівняється. Для мене футбол – це все.

– В команді є один іспаномовний футболіст Чебер Алькайн, ти з ним найбільше часу проводиш. Є хлопці, які спілкуються португальською. Як відбувається твоя комунікація з українськими гравцями?

– Так, з Чебером я спілкуюся найбільше насамперед через мову, так значно легше. З португальцями та бразильцями теж знаходимо контакт, бо мови дуже схожі. З українськими гравцями намагаюся говорити англійською. Вони насправді дуже приємні хлопці: самі підходять, пробують говорити англійською, а якщо не знають мови, то все одно шукають спосіб порозумітися. Тож прийняли мене чудово, я почуваюся дуже добре.

– Ти маєш змогу звернутися до вболівальників “Карпат”. Можливо, в тебе є певне послання до них.

– Моє послання просте: будьте з нами цього сезону на максимум. Ми викладатимемося на всі 100% абсолютно в кожному матчі. У нас є цілі, яких ми палко прагнемо досягти, а для цього ми маємо бути єдиним цілим. Будьте нашим дванадцятим гравцем, як кажуть в Іспанії, адже саме так здобуваються командні успіхи.