Український футбол

Керівник служби селекції ФК “Шахтар” Сальваторе Монако став гостем подкасту Sky Calcio Unplugged.

– Як ви опинилися в “Шахтарі”?

– Ми прийшли до клубу разом із Роберто Де Дзербі після кількох років спільної роботи в “Сассуоло”. На той момент це був надзвичайно цікавий проєкт. “Шахтар” уже багато років залишався одним із найсильніших клубів Східної Європи, регулярно виступав у Лізі чемпіонів і мав чітке бачення свого розвитку. Ми розпочали роботу з великим ентузіазмом. На жаль, через війну цей етап тривав лише сім місяців, та навіть за такий короткий час я зрозумів, наскільки особливим є цей клуб.

– “Шахтар” давно асоціюється з бразильськими футболістами. Це випадковість чи свідома стратегія клубу?

– Це абсолютно свідомий вибір. Якщо говорити про сучасну історію “Шахтаря”, то її архітектором є президент клубу Рінат Ахметов. Він чудово розуміється на футболі, а таких президентів насправді небагато. Саме він багато років тому обрав цей шлях і продовжує його дотримуватися. Президент завжди був закоханий у талант, особливо коли йдеться про атакувальних футболістів. Він вважає, що вінгери, нападники, плеймейкери мають бути здатні створювати щось особливе на полі.

Звичайно, талановитих гравців можна знайти будь-де, але бразильський футбол завжди викликав у нього особливе захоплення. Саме тому через “Шахтар” пройшли Дуглас Коста, Фернандіньйо, Вілліан, Фред та багато інших футболістів. Сьогодні ми продовжуємо рухатися тим самим шляхом. Водночас не варто забувати й про українських гравців. В Україні завжди було чимало якісних футболістів.

– Попри війну, “Шахтар” залишається одним із найстабільніших клубів регіону. Багато хто дивується, як це взагалі можливо в нинішніх умовах.

– Я теж часто про це думаю. Якщо чесно, на мою думку, головна причина – це президент клубу Рінат Ахметов. За роки роботи у футболі я зустрічав багатьох власників і президентів клубів, але таких людей – небагато. Він не просто фінансує клуб. Він живе ним. Для нього “Шахтар” – це частина життя. Дуже важливо й те, що він чудово розуміється на футболі. Багато президентів люблять футбол, але далеко не всі його справді розуміють. У випадку з Ахметовим це саме так. Він завжди мислить стратегічно.

Навіть зараз, коли клуб змушений працювати в надзвичайно складних умовах, він продовжує дивитися далеко вперед. Ще під час роботи Роберто Де Дзербі ми багато говорили про майбутнє клубу. Ідея була дуже амбітною: не просто домінувати в Україні, а поступово наближатися до рівня найкращих клубів Європи. Звісно, ніхто не говорив про те, що “Шахтар” завтра виграє Лігу чемпіонів, та ми хотіли бути конкурентними на найвищому рівні, регулярно діставатися пізніх стадій єврокубків і поступово скорочувати відставання від футбольної еліти. Саме тому війна стала таким болючим ударом не лише по країні, а й по самому проєкту.

– Наскільки великим було розчарування після того, як цей проєкт фактично зупинився?

– Дуже великим. Ми бачили перспективу, бачили потенціал команди, бачили, як швидко вона розвивається. У нас був молодий тренер із чіткою ідеєю гри, був клуб із великими амбіціями та футболісти, які прогресували буквально на очах. Звичайно, зараз працювати значно складніше, проте я впевнений, що стратегічне бачення президента не змінилося. Якщо не сьогодні, то завтра він знову захоче бачити “Шахтар” серед найсильніших клубів Європи.

– Саме тому клуб продовжує інвестувати в молодих футболістів?

– Саме так. Якщо подивитися на наш склад, то можна побачити, що більшість гравців дуже молоді. Для нас футболіст у 23 роки – це вже майже досвідчений виконавець. Ми постійно шукаємо талант на ранньому етапі розвитку. Це частина клубної філософії.

– Чи багатьма вашими футболістами сьогодні цікавляться провідні клуби Європи?

– Так, і це абсолютно нормально. Ми вже отримували пропозиції щодо кількох наших гравців і відмовлялися від них. Річ у тім, що президент ніколи не дивився на футболістів виключно як на активи для продажу. Якщо молодий гравець має потенціал вирости ще сильніше, він хоче дати йому час. Для нього важливіше спортивне зростання команди, аніж швидкий прибуток від трансферу.

Якщо футболістові дев”ятнадцять чи двадцять років, він уже виступає в Лізі чемпіонів і має потенціал стати одним із найкращих у своєму амплуа, то навіщо поспішати? Саме тому чимало наших гравців залишаються в клубі довше, ніж могли б. Звісно, бувають ситуації, коли пропозиція стає настільки серйозною, що її неможливо ігнорувати, або сам футболіст відчуває, що настав час рухатися далі. У таких випадках клуб завжди готовий до діалогу. Але головна мета ніколи не полягала в тому, щоб просто купити дешевше й продати дорожче. Головне – побудувати сильну команду.

– Якщо говорити про найбільші трансфери останніх років, то Мудрик залишається номером один?

– З погляду фінансів – безумовно. Перехід Михайла Мудрика до “Челсі” став найбільшим трансфером в історії клубу. Однак сьогодні маємо й інших гравців, які привертають увагу провідних клубів Європи. Це означає, що система продовжує працювати. Попри всі труднощі, “Шахтар” залишається клубом, який уміє знаходити, розвивати та виводити на новий рівень молодих футболістів.