Український футбол

Албанський захисник Арменд Даллку, який провів у формі «біло-зелених» 11 сезонів поспіль і є рекордсменом за кількістю проведених матчів серед легіонерів полтавського клубу, дав відверте інтерв’ю кореспонденту Sport.ua щодо втрати «Ворсклою» професіонального статусу.

– На те, що останніми роками творилось у «Ворсклі» я, як її колишній гравець, реагував негативно, – зізнався Арменд Даллку. – Потрібно дивитись на цю ситуацію з урахування людських прав, адже футболіст має робоче місце. За нього він працює, годуючи свою сім’ю. Тому неможливо віддаватись на тренуваннях та іграх – і при цьому не мати за свою працю зарплату. Футболіст, як і кожна людина, яка працює на підприємстві чи будь-де, повинна її регулярно отримувати. Якщо цього не відбувається, то тоді гравцеві навіть не доводиться думати про футбол – у його голові підсвідомо виникають зовсім інші думки: як знайти гроші і як прогодувати свою сім’ю. Зрозуміло, що за таких умов не буде належного результату, та й багато інших проблем матимуть місце.

– Як відреагували, коли дізнались про те, що вибувши у другу лігу «Ворскла» також втратила можливість грати на професіональному рівні?

– Відверто кажучи, я спочатку не повірив. Коли переглядав новини і про це дізнався, то відчув легкий шок. Моя дружина на мене у ту мить подивилась і схвильовано запитала: «Що сталось?». Тому довелося зателефонувати кільком людям, аби уточнити цю інформацію. Її мені підтвердили. Якщо чесно, стало на душі дуже важко. Відразу ж думки перенесли мене у ті роки, коли я прийшов у «Ворсклу». Перед тим, як до цього клубу перейти, я дуже багато читав про нього. А коли до нього потрапив, то разом із одноклубниками зробили дуже багато для Полтави, «Ворскли», і українського футболу загалом. Ви ж бо знаєте, що наша «банда» була дуже суворою під орудою Миколи Павлова та усіх зацікавлених осіб. До цих пір не можу усвідомити, що зникнення команди з професіонального футболу дійсно могло статися. Це нереально, і це неможливо – щоб такий клуб і таке місто, як Полтава втратили такий бренд, як «Ворскла». Навіть не можу змиритись з цим.

– Але ж передумови до цього були давно, і можливо їх ще встигли відчути і ви?

– Так, я й сам щось відчув, коли влітку 2016 року залишив «Ворсклу». Коли за два роки до цього не стало президента клубу Олега Бабаєва, то ситуація стала погіршуватись. Тому і вирішив: треба піти. За президентства Бабаєва все було нормально, всі ми були як одне ціле: разом раділи і розчаровувались, сміялись і плакали. А коли Олега Мейдановича не стало, все було по-іншому. Команда розділилась: хтось в один бік, хтось в інший. І вже не стало тієї єдності, яка була раніше. Згодом в клуб прийшли інші люди, щоб керувати командою. Тоді у мене й виникло передчуття, що тут буде щось недобре. Скажу більше: я сказав своєму брату Ардіну, який ще залишався у «Ворсклі», що пройде ще трохи часу і у клубі багато що зміниться. Він тоді мені не повірив, сказавши: «Як ти так можеш думати, якщо команда у Полтаві достойна?». Я відповів: «От побачиш, ти перший будеш «під олівцем». Я поділився з братом думкою, що нові люди, які прийшли в клуб, зроблять так, щоб групи легіонерів позбутися, а на їхнє місце привезти інших гравців. Так воно і сталось. Звідси і цей результат.

– Чи заборгував вам клуб гроші?

– Ні, переді мною у «Ворскли» немає ніяких заборгованостей. Слава Богу, що розрахувались. Тоді, коли я залишав Полтаву, фінансових проблем у клуба ще не було. Вважаю, що за одинадцять років я зробив багато для «Ворскли» і Полтави, тому мені цілком заслужено виплатили все до однієї копійки.

Кольори полтавського клубу Арменд Даллку захищав, починаючи із сезону 2005/06 і до 2015/16. За цей час у його складі він відіграв близько 350 матчів – як у чемпіонаті, Кубку та Суперкубку України, так і у єврокубкових турнірах.