Український футбол

Голкіпер Універсітаті Павло Ісенко підбив підсумки золотого сезону в Румунії, розповів про відновлення після травми та поділився планами на майбутнє.

– Павле, якщо дивитися глобально, твій перший сезон після переходу з Ворскли до румунської Універсітаті вийшов майже ідеальним у футбольному сенсі: уже в дебютний рік ти виграв і чемпіонат Румунії, і Кубок, тобто оформив “золотий дубль”. Наскільки сам був готовий до того, команда досягне таких результатів?

– Так, це був чудовий перший рік. Я їхав до Універсітаті з розумінням, що клуб дійсно зацікавлений у мені та бачить мене важливою частиною команди. Саме тому приїжджав сюди з великими амбіціями.

– Ти приходив у клуб без статусу “зіркового” трансферу, але дуже швидко став основним воротарем. Що, на твою думку, допомогло так швидко адаптуватися в новій команді та новому чемпіонаті?

– Думаю, свою роль зіграло те, що я досить швидко влився в колектив. Мене дуже тепло прийняли в команді, а додатково адаптацію полегшило й те, що тут уже виступав Олександр Романчук.

– Цікаво, що в Румунії тебе почали дуже хвалити саме за гру ногами й спокій під пресингом. Наскільки сучасному воротарю сьогодні вже недостатньо просто “стояти на лінії”?

– Футбол розвивається, і зараз уже просто не вийде стояти на лінії. Треба розвиватися в усіх аспектах.

– Для багатьох гравців саме єврокубки стають тим етапом, де відчувається зовсім інший рівень футболу. Що особисто тобі дав цей єврокубковий сезон?

– Так, звісно. Такі матчі додають досвіду й упевненості.

– У статистичних рейтингах Ліги конференцій ти взагалі потрапив у топ воротарів за кількістю сейвів. Багато хто звертав увагу, що за деякими показниками ти навіть випереджав кіперів українських грандів – зокрема Дмитра Різника й Руслана Нещерета. Наскільки взагалі звертаєш увагу на такі індивідуальні показники, чи для тебе головне винятково командний результат?

– Для мене найважливіше – допомагати команді. Такі показники, звісно, приємно бачити, але сказати, що вони якось допомагають, я б не міг.

– Водночас сезон дуже боляче обірвала травма. І найцікавіше, що це вже не перша історія з меніском у твоїй кар”єрі – ще у Ворсклі були проблеми з коліном. Чи правильно розумію, що нинішня ситуація стала наслідком старої травми?

– Так, це наслідки старої травми. Але зараз операція пройшла дуже добре, тому сподіваюся, що більше не повернуся до цієї проблеми.

– Операцію тобі робили в Барселоні. Чому зупинилися саме на цьому варіанті?

– Клуб наголосив, що там працює найкращий лікар, тому ми одразу вирішили оперуватися саме там.

– Наскільки зараз задоволений тим, як відбувається відновлення після операції?

– Я задоволений. З кожним днем почуваюся краще, тому так – відчуваю, що все пройшло вдало.

– Як виглядає твоє відновлення? Бо для більшості футболістів відпустка – це перезавантаження й відпочинок, а в тебе, схоже, літо перетворюється фактично на щоденну реабілітацію.

– Так, працюю майже щодня. Регулярно проходжу необхідні процедури. Це моє здоров”я і моя кар”єра, тому зараз маю максимально зосередитися саме на цьому. Відпустки ще будуть.

– У Крайові поруч із тобою дуже сильний сезон провів ще один українець – Олександр Романчук. Він у підсумку отримав дебютний виклик до національної збірної України. Наскільки ти радий за нього? І чи не було внутрішнього відчуття: якби не травма, ти теж міг би реально претендувати на виклик?

– Дуже радий за Сашка. Своєю працею та ставленням до справи він довів, що дійсно заслуговує на цей виклик. Мені не подобається слово “якби”, тому моє завдання – повернутися набагато сильнішим, а там подивимося.

– Взагалі цікаво, що українці цього сезону стали дуже важливою частиною успіху Універсітаті. Відчувалося, що після такого сезону ставлення до українських футболістів у клубі стало ще кращим?

– До нас із самого початку ставилися дуже добре. А цей сезон – заслуга всієї команди й персоналу, тому нічого особливого в цьому плані не змінилося.

– Після чемпіонства, сильного єврокубкового сезону й водночас такої непростої травми що зараз для тебе є головною мотивацією?

– Моє завдання – прогресувати й ставати сильнішим в усіх аспектах. Тому дуже хочу повернутися сильнішим, ніж був.

– А якщо трішки помріяти: у якому чемпіонаті ти найбільше хотів би себе спробувати в майбутньому?

– Якщо чесно, то не знаю. Але думаю, що це Англія.

– Хто для тебе зараз найкращий воротар світу?

– У мене немає когось одного. Але думаю, що Тібо Куртуа зараз є найкращим.

– Ти вже встиг пограти в Україні, Румунії та єврокубках. Яка футбольна атмосфера поки найбільше тебе вразила?

– Дуже подобається атмосфера на нашому домашньому стадіоні. Наші фани просто топ. Також запам”ятався матч проти Сараєво – ще на початку розминки стадіон був повністю заповнений.

– Який матч наразі залишається найемоційнішим у твоїй кар”єрі?

– Матч проти АЕКа. Він був дуже емоційним і болісним, але водночас дав мені багато досвіду.

– Якщо уявити ідеальний сценарій кар”єри: що для тебе було б більшим досягненням – топ-чемпіонат, Ліга чемпіонів чи статус основного воротаря збірної України?

– Усе одразу (Сміється).