Український футбол

Ми попрощались із європейським клубним сезоном у Будапешті.

“ПСЖ” та “Арсенал” подарували нам по-справжньому інтригуючу та цікаву боротьбу, чого не було у багатьох попередніх фіналах Ліги Чемпіонів. Жодних розгромів, жодних однобоких матчів, де фаворит вириває перемогу завдяки голу на останніх хвилинах. Виключно боротьба різних футбольних філософій, де переможця довелось визначати тільки в серії пенальті.

Ми спостерігали по-справжньому майстерний перформанс “канонірів” в оборонному плані. Те, чим вони виділялись практично увесь сезон. І побачили старанний “ПСЖ”, який намагався атакувати попри те, що далеко не все виходило, утому числі і через організованість суперника. У підсумку, все вирішилось в серії пенальті, де промахи Еберечі Езе та Ґабріела стали вирішальними.

“ПСЖ” вдруге поспіль виграв Лігу Чемпіонів, у тому числі володарем трофею став Ілля Забарний, який є четвертим українцем, який вигравав даний трофей. Вони повторно тріумфували, а “каноніри” все ще чекають на свого першого в історії “вухастика”. Звісно, англійські та французькі видання зовсім по-різному оцінюють даний матч. Ми тут для того, щоб ознайомитись, що писали пресі цих країн і розпочнемо із французького боку.

Видання L’Equipe вирішило не розмінюватись на якісь скромні шаблони, вони прямо одразу заявили: “Париж — легендарний”. Ось так гучно вони назвали свій матеріал в честь перемоги “ПСЖ”. Далі вони пишуть: “Історичний дубль: ПСЖ перемагає Арсенал по пенальті та захищає своє звання чемпіонів Європи. Через рік після тріумфу проти Інтера, у Будапешті відбувся кардинально інший фінал, з якого вони все ще вийшли переможцями. І поки багато хто мріяв про лавину голів, як було проти Баварії, сьогодні парижанам заважала стіна на ім’я Арсенал”.

Далі йде певний огляд того, що сталось і в матеріалі французького видання визнають, що “Арсенал” розпочав дуже вдало: “Певні сюрпризи від Мікеля Артети ми побачили ще у стартовому складі, адже у старті опинився Кай Гаверц замість Віктора Дьокереша, німець дуже швидко виправдав сподівання свого наставника. Після рикошету від Троссара, коли намагався вибити м’яч Маркіньйос, круглий відскочив ідеально на забігання Каю, а тому потужним ударом під поперечину пробив повз Сафонова. Окрім першого голу, увесь ігровий план лондонців на перший там спрацював ідеально. І так, Париж завдав 6 ударів в бік воріт Раї до перерви, але по суті голкіпер майже не вступав у гру”.

Далі вони згадують про те, як Кварацхелія виглядав практично непомітно, разом з Дембеле та Дуе, однак: “Парижани терпіли і були винагородженні за це терпіння. Вони не поспішали, а систематично атакували і це призвело до класної стінки між Дембеле та Кварацхелією, коли проти грузина сфолили у штрафному майданчику. Точний удар Дембеле з точки і рахунок рівний, після чого перевага була цілком і повністю в ногах ПСЖ. Вони відчули смак голів і полетіли забивати переможний”.

Згодом вони згадали гострі моменти та удари, які були у парижан до кінця гри, але все довелось вирішувати у серії пенальті: “Останнім часом ПСЖ доводить свою майстерність в пенальті. Вони виграли Суперкубок Європи проти Тоттенгему, також фінал Міжконтинентального Кубку проти Фламенґо, а згодом і Суперкубок Франції проти Марселя. Всі ці матчі були виграні саме в серії пенальті. І тут, завдяки неточним ударам Езе та Ґабріела, вдалось виграти”. Окремо у цій статті похвалили послідовну та чітку роботу від Даніеля Зіберта, головного арбітра цієї зустрічі. Жодних питань до його роботи в авторів статті немає.

Окрім того, свій матеріал за підсумками фіналу Ліги Чемпіонів опублікувало і французьке видання RMC Sport. Вони вийшли із заголовком: “ПСЖ захищає титул: дубль, який ніхто й уявити не міг ще 2 роки тому”. Тут одразу згадали слова Луїса Енріке, який перед матчем говорив, що виграти другу Лігу Чемпіонів поспіль — це навіть більша мотивація, ніж виграти першу для клубу в історії. Здається, гравці повністю згодні зі своїм головним тренером.

Тут вкрай коротко пройшлись по голах Гаверца та Дембеле і поспішили перейти до геніального наставника “ПСЖ”. “Луїс Енріке — це справжній маестро. Саме під його керівництвом столична команда випромінює спокій і потужність одночасно. Після перемоги в Лізі 1, ПСЖ підійшов до свого чергового європейського фіналу з впевненістю, а це лише третій сезон Енріке біля керма клубу.

“Після ейфорії в Мюнхені рік тому, вечір у Будапешті також залишиться у пам’яті усіх вболівальників. Здавалося б, що команда втомлена, грала на Клубному Чемпіонаті Світу, мала складний шлях до фіналу… але їм це знову вдалось. Дембеле та Хвіча — два ключових футболісти цього колективу, які феєрили рік тому і феєрять сьогодні, хоча пройти ці оборонні редути від Арсеналу було дуже складно. Історія ПСЖ пишеться на наших очах і важко собі уявити, як і хто саме колись перевершить досягнення Енріке та компанії”, — підсумовують у матеріалі.

Проте з іншого боку був “Арсенал” і англійська преса, яка підтримувала свою улюблену команду. Звісно, настрої в англійських журналістів не такі оптимістичні. Наприклад, видання The Guardian вийшло із заголовком: “ПСЖ захистив титул Ліги Чемпіонів, а мрія Арсеналу розбилась в серії пенальті”. Очевидно, тут більший акцент робиться на тому, як грали “каноніри” і наскільки близькими вони були до трофею.

“Все було готово для того, щоб Арсенал провів свій найкращий сезон в історії клубу. Вони були непереможними протягом сезону ЛЧ, вони вже взяли титул АПЛ вперше за 22 роки. Залишався останній крок: вперше в історії виграти Лігу Чемпіонів”, — починають у матеріалі.

“Це була битва двох стилів: Арсенал захищався з характерною агресією після того, як Кай Гаверц вивів свою команд вперед на старті матчу, що стало його другим голом у фіналах Ліги Чемпіонів, перший був ще у складі Челсі проти Манчестер Сіті у 2021 році. Здавалось, що він знову може стати головним героєм фіналу. Але у другому таймі зрівняв Дембеле і все довелось вирішувати у серії пенальті”, — розповідають журналісти.

Цікаво, наскільки детально вони описують те, що сталось під час вирішального удару Ґабріела, який не влучив по воротах і після чого “Арсенал” зрозумів, що програв цей фінал: “Це була найдовша прогулянка Ґабріела до останнього з 5-ти ударів в післяматчевій серії. Здавалося, що титан захисту Арсеналу дійшов до м’яча швидко. Але чи не занадто швидко? Йому потрібно було забити, щоб врятувати свою команду… його трохи затримав Даніель Зіберт, головний арбітр. Напевно, його серце неймовірно калатало, це був і близько не той стандартний стан, перебуваючи у якому він побудував свою репутацію. Він пробив сильно, але відправив м’яч занадто високо. Кінець, арсеналівські серця повністю розбиті”.

Далі там детально описують те, як саме вся лондонська команда зустріла свою поразку у фіналі, хто з ким говорив і де стояв. Але у підсумку тут хвалять виступ “Арсеналу” у фіналі: “Вони майстерно стискали простір для ПСЖ, який без простору просто не може створювати моменти. Головну зброю від суперника Арсенал забрав, команда грала енергійно, гравці страхували один одного. Все проходило за планом Артети. Все проходило, як треба, втім ПСЖ був терплячим. Вони наполягали на власному стилі і намагались знайти шпарини, куди може пройти передача. Як тільки вони зрівняли рахунок, то їхня впевненість помітно зросла. Цікаво, що оборона парижан виглядала безнадійно, дуже панічно та несистемно. Втім все компенсовувалось їхньою атакою, нічого не вдієш”.

“Страждання в серії пенальті у болісній поразці Арсеналу у фіналі Ліги Чемпіонів”, — це вже заголовок британського видання The Telegraph. У матеріалі починають із Артети: “У той момент, коли каноніри все ж програли фінал у серії пенальті. Мікель Артета виглядав спантеличеним таким результатом. Ніби світ виніс йому неправильний вердикт і це багато чого говорило про його віру в успіх власного плану на фінал Ліги Чемпіонів”.

“Наставник Арсеналу створив свою команду, щоб перешкоджати, стримувати суперника та відбивати атаки. Щоб грати довгими передачами і протистояти фантастичній атакувальній команді в особі ПСЖ. У підсумку все завершилось серією пенальті. Це непоганий результат для команди з 25-відсотковим володінням м’ячем у матчі. А все звелось до випробування нервів, яке може негативно впливати навіть на найталановитіших гравців. Багато чого сьогодні працювало так, як хотів Артета, але у підсумку все не зійшлось у переможний підсумок”, — говориться у статті. “Промах Ґабріела Маґальяеса, його головного борця на стандартних положеннях і головного оборонця, був незабутнім”.

Далі тут йдуть цікаві думки про справедливість подібного результату: “Краща команда сьогодні виграла, але цього не мало статись. Арсенал показав просто неймовірний рівень дисципліни в обороні та під час пресингу після того, як вийшов вперед на старті гри. Головними зірками з боку команди Артети сьогодні були Ґабріел та Саліба. Окрім того, флангові захисники чудово накривали сильні фланги парижан в особі Дуе та Кварацхелії. Все це було класно, але що попереду? Здається, що окрім забитого голу, Гаверц ніяк себе не проявив у фіналі. А Дьокереш, що вийшов пізніше, дав цій команді ще менше. Саме це має змусити команду змінюватись. Вигравати фінали тільки за рахунок оборони можна, але цей план ніколи не може бути повноцінним. Можливо, воно і добре, що ПСЖ сьогодні виграв, бо це змусить Артету дещо переосмислити і змінити вже влітку, коли буде відкрите трансферне вікно”.

Французи вже вписують свою улюблену команду до списку легендарних, вони неймовірно раді такому успіху з боку “ПСЖ” і відзначають, наскільки велику роботу в цій команді зробив Луїс Енріке. В Англії ж намагаються похвалити спробу “Арсеналу” і навіть намагаються знайти позитив у тому, що лондонці поступились. Насправді, обидві сторони цього уявного “конфлікту” по-своєму праві. Просто перші завжди можуть сказати: “Ми забрали трофей, а ви виправдовуйтеся як вам завгодно”.