Перший подих збірної: 29 квітня 1992 року народилася головна команда країни

Сьогодні ми звикли бачити збірну України на найбільших стадіонах світу, але 34 роки тому все починалося в Ужгороді, на скромному стадіоні «Авангард». Це був час великих надій, дефіциту форми та неймовірного патріотизму.

Контекст: Перші кроки незалежності

Україна тільки-но здобула незалежність, і створення футбольної збірної було питанням державного престижу. Першим суперником стала збірна Угорщини — сусід, який погодився на товариську зустріч у непростий для нас організаційний період.

Цікавий факт: через фінансову скруту того часу збірна не мала навіть власного брендованого екіпірування — перші комплекти форми були фактично подарунком, а гравців збирали «з миру по нитці», орієнтуючись на тих, хто виступав у чемпіонаті України.

29 квітня 1992 року. 19:00 за київським часом. Ужгород. Стадіон Авангард. 13 000 глядачів.

Україна – Угорщина 1:3
Голи: Гецко, 90 – Шалої, 61, Кіпріх, 70, Кіпріх, 84 пен

Україна: Кутепов, Лужний, Никифоров, Беженар, Третяк, Ковалець, Цимбалар, Шелепницький, Саленко (Гецко, 59), Погодін (Сак, 56), Щербаков (Гусєв, 69). Тренер: Віктор Прокопенко

Угорщина: Брокхаузер (Том. Балог, 88), Монош, Телек, Шимон, Леринц (Ковач, 86), Лімпергер (Тіб. Балог, 58), Кіпріх, Мартон (Іллеш, 82), Шалої (Пішонт, 74), Ліпчеї, Вінце. Тренер: Емеріх Еней

Попередження: Ковалець, 73 – Монош, 21, Шалої, 25

Арбітри: Вадим Жук (Білорусь), Валерій Авдиш та Володимир П’яних (Україна)

Гра видалася важкою. Угорці, які на той момент мали більш зіграний склад, домінували. У другому таймі гості забили тричі (Шалої оформив дубль, ще один м’яч на рахунку Кіпріца). Проте українці не пішли з поля без історичного досягнення.

На 90-й хвилині матчу стався момент, який змусив стадіон вибухнути від радості. Нападник одеського «Чорноморця» Іван Гецко, вийшовши на заміну, розкішним ударом зі штрафного відправив м’яч у сітку воріт угорців.

«Я не думав про красу, я просто хотів забити цей перший м’яч для всієї країни», — згадував пізніше автор історичного гола.

Попри поразку 1:3, цей матч став перемогою духу. Того дня світ побачив синьо-жовтий прапор на футбольному полі, а українські вболівальники вперше відчули те, що згодом стане нашою головною пристрастю — гру своєї національної команди.

Від того травневого вечора в Ужгороді до чвертьфіналів Чемпіонатів світу та Європи збірна пройшла величезний шлях. Але все починалося саме тоді — з першого гімну, першого капітана Юрія Шелепницького та першого влучного удару Івана Гецка.

Сьогодні, оглядаючись назад, ми розуміємо: той матч був лише початком великої подорожі, яка триває й досі.

Сапотюк Юрій