Український футбол

Вчора, 26 березня збірна України провалила півфінальний матч плей-офф відбірного турніру ЧС-2026, програвши Швеції – 1:3.

Підбити підсумок цього протистояння для сайту Meta.ua погодився відомий футбольний експерт, відомий тренер Олег Федорчук.

– Олеже Вікторовичу, не такого хотіли бачити українські вболівальники в такому поєдинку?

– Найбільше засмучує те, що гра з нашого боку була спланована примітивно. Шведи виглядали набагато різноманітнішими. На мій погляд, завдання тренера сховати недоліки своєї команди і використовувати свої переваги. Грем Поттер це використав сповна. Опонент мав двох швидких атакуючих футболістів. Вони віддали ініціативу та зіграли класно на контратаках. Крім трьох забитих м’ячів створивши ще кілька небезпечних моментів.

Чому наш тренерський штаб не прорахував ці варіанти, питання. Ми випустили Ваната, якому потрібний був простір, тобто гра другим номером. Але суперник закрився і чим у цій ситуації запам’ятався український форвард? Нічим. Зон не було, його швидкість не знадобилася. До того ж самі шведи розуміли, що воротар це найслабша їхня ланка, ось вони і перекрили всі шляхи до своїх воріт. Наші наставники більше думали про свою гру, а не про дії шведів. Будувати тактику лише за своїм бажанням, це, знову ж таки, примітивно.

– Перед матчем Сергій Ребров казав, що буде бій. З боку збірної України він був?

– Може, для самого тренера це і був бій, який підсумував трирічну роботу наставника. Настав момент істини, а команда виявилася абсолютно не готовою до поєдинку.

– З чим пов’язана відсутність гостроти та акцентованих ударів у площину (крім голу Пономаренка)?

– Це пов’язано із підбором гравців. Якщо тренер підбирає футболістів, які можуть багато комбінувати, але менше загрожувати воротам, то успіху досягти не вдасться. Головне завдання наставника – вибрати таких виконавців, які разом можуть вирішити поставлене завдання. Тільки від безвиході збірна України почала діяти у двох нападаючих. У разі невдачі, діючи за схемою 4-1-4-1, ми не можемо перебудуватись. Весь світ перейшов на гру із трьома нападниками. Шведа грали з двома, але їм цього вистачило. Навіщо потрібна варіативність. Це коли щось не виходить, є три-чотири запасні варіанти гри.

На тлі суперника ми виглядали як студент, який під час іспиту знав відповідь лише на один квиток. У футболі такий варіант не проходить.

На передматчевій прес-конференції мене різонула тема капітанства. Журналіст глянув у корінь цього питання. Що таке призначення капітана? Це коли тренер демонструє напрямок колективу, атмосферу в команді. Але як показала гра, наш капітан, яким був Ілля Забарний, був, на мою думку, найгіршим на полі.

– У своїй версії стартового складу у вас вийшла одна неточність. Замість Михайличенка вийшов Тимчик. Правий захисник вас вразив?

– Абсолютно. Олександр багато метушився. Його фішка – атака, але ні там, ні в обороні гравець був непереконливий. Склалося враження, що він вперше грав на такому рівні. Сама зв’язка Забарний-Тимчик провалила гру. Бондар із Миколенком були кращими, хоча захисник «Шахтаря» також був не у своїй тарілці.

– Там, напевно, більше за рахунок Миколенка. Здавалося, що у першому таймі наш лівий захисник був плеймейкером.

– Згоден. З усіх футболістів, хто відіграв повний матч, Віталій був найкращим. І він єдиний, хто після матчу сказав правду про гру збірної України.

– Хто ще не виправдав ваших очікувань?

– Калюжний. Іван – непоганий гравець, але не для рівня чемпіонату світу. Вважаю, що головним винуватцем у першому пропущеному м’ячі був саме Калюжний, який втратив зону, просто створював чисельність при обороні.

– У першому таймі вразила пасивність в атаці. Знову було володіння м’яча заради володіння. Чому так?

– Якщо м’яча немає у штрафному майданчику суперника, то й немає небезпеки, що було протягом 70 хвилин, поки не почали доставляти м’яч ближче до воріт шведів. Знову ж таки, завдання тренера вибрати гравців із такою ментальністю, які були б націлені на ворота, а не на передачу, про що ми вже говорили. Чому Судаков мало грає у «Бенфіці»? Тому що має багато допоміжних дій, але немає основних, гострих рішень. Отак вчора зіграла і вся збірна України. Той же Циганков та Зубков розчарували у першому таймі. За такої схеми гри флангові виконавці мають бути як нападники, тобто брати на себе ініціативу, йти в обведення, доставляти м’яч у небезпечну зону, але цього не було. Тільки після перерви Циганков почав хоч чимось нагадувати себе справжнього.

Під час такого академічного футболу у виконанні збірної України суперник без проблем встигав відходити назад та перекривати усі зони. Підопічні Сергія Реброва не дали темпу, що дуже потрібно було у грі із суперником, у якого багато вікових футболістів.

– Яким загалом буде ваш підсумок нинішньої кампанії збірної України?

– Концепція Сергія Реброва ні до чого не призвела та не приведе. За три роки його роботи ми нічого конкретного так і не побачили у виконанні нашої національної команди. А якщо згадати, наскільки бездарно при цьому наставнику ми проводили ключові поєдинки, то стає дуже шкода українських уболівальників. У такій обстановці, яка є в нашій країні, у команди має бути характер, а його, як показав поєдинок проти Швеції, не було. Тренер збірної – це не конструктор комбінацій, це мотиватор, психолог. Тим більше, що головному тренеру керівництво федерації завжди йшло назустріч у перенесенні матчів внутрішнього чемпіонату. А це не працювало. У мене склалося враження, що Ребров не вважав вихід на чемпіонат світу метою свого життя. Це був проміжний етап його тренерської кар’єри.

Хіба Грем Поттер мав менше кадрових проблем. Але ви подивіться, як шведи билися за кожен м’яч, як була вибудована гра. Ось це видно, що тренер зробив великий обсяг роботи для того, щоб команда виконала завдання, принаймні на цей поєдинок.