Український футбол

Головний тренер юнацької збірної України Дмитро Михайленко ексклюзивно для «УФ» висловився стосовно молодої зірки київського Динамо Матвія Пономаренка.

Справжнім героєм перших турів чемпіонату України у 2026 році став 20-річний форвард Динамо Матвій Пономаренко. Отримавши довіру від головного тренера киян Ігоря Костюка, молодий нападник регулярно віддячує за це забитими м’ячами.

Гольова серія Матвія в УПЛ триває вже п’ять матчів поспіль. В останніх двох поєдинках Пономаренко відзначався відразу дублем, зокрема у надважливій грі з Поліссям (2:1). Не промовчав нападник і у грі з Оболонню (2:1). Тепер Пономаренко має в активі вісім голів у чемпіонаті та ділить перше місце в таблиці бомбардирів з Фаалом, Будківським та Гайдучиком.

– Дмитре Станіславовичу, поділіться вашими емоціями від виступу Матвія Пономаренка в матчі з Поліссям.

– Мене взагалі дуже тішить те, як він розпочав цю зимово-весняну частину, перші три гри. Його форма, поведінка на полі та ставлення до гри загалом – я дуже задоволений. Мені подобається те, що я бачу від нього.

– Головний тренер Динамо Ігор Костюк зазначив, що Пономаренка «не прорвало» – він просто робить те саме, що й на юнацькому рівні, регулярно забиваючи. Чи можна стверджувати, що Матвій остаточно перейшов цей місток між юнацьким та дорослим футболом?

– Великий крок він уже зробив, але варто почекати. Потрібно подивитися, наскільки стабільно він гратиме принаймні до кінця поточного сезону.

– Відомий тренер Олег Федорчук в інтерв’ю «УФ» порівняв стиль гри Пономаренка з екснападником Динамо Сергієм Юраном. Чи погоджуєтеся ви з цим? Можливо, маєте власні аналогії?

– Так, ми нещодавно це обговорювали. Я пам’ятаю Юрана – схожість є, він такий же міцний. Але особисто мені Матвій також нагадує Євгена Селезньова. Зокрема, цим відчуттям голу та роботою в завершальній фазі, у штрафному майданчику. Пономаренко дуже чітко все робить, у нього є повадки справжнього майстра. Головна його відмінність – він не випадково забиває голи. У нього справді є висока майстерність.

– Зараз в Україні з’явилося цікаве покоління потужних, високих нападників, серед яких найяскравіші – Артем Степанов і Матвій Пономаренко. Ви працювали з обома. У чому їхня схожість та кардинальна різниця?

– Це сучасний тип нападника, який працює на межі офсайду, постійно пропонує себе і створює багато загрози воротам. Обидва високі та кремезні. Я б не хотів глибоко вдаватися в їхнє порівняння чи шукати відмінності, але вони дійсно схожі за статурою. У нас зараз загалом таке покоління, де багато високих форвардів.

– Як би ви коротко охарактеризували сильні та слабкі сторони Пономаренка? Доводилося чути, що до нього є питання щодо гри в пресингу та роботи на команду.

– Це поширена проблема багатьох гравців атаки в юному віці – у 18-19 років важко вміти однаково добре і пресингувати, і завершувати атаки.

– Тоді що скажете про сильні сторони Пономаренка?

– У Матвія дуже хороша ударна техніка. Він може бити з обох ніг: як на силу, так і по кутах, як-от забив Епіцентру (4:1). Його завершення близьке до елітного рівня. Він з будь-яких кутів влучає у площину воріт. Другий гол Житомиру – він навіть не дивився на кут, а просто відчув, куди треба бити.

Він пластичний, чудово контролює м’яч у штрафному майданчику, має хорошу розтяжку і може пробивати з будь-яких положень, навіть з льоту. Розуміння гри в нього теж на рівні – знає, куди відкриватися.

Я згоден з Костюком: Матвій – природжений бомбардир, він усе життя забивав по 15 і більше голів за сезон. А ще він вміє опускатися в глибину, техніка дозволяє йому розвертатися з м’ячем, зв’язувати гру та переводити м’яч з флангу на фланг.

– Який характер у Матвія?

– Ось це для мене дуже важливо: Пономаренко украй непоступливий і не любить програвати. Матвій дуже конкурентний, не боїться брати гру на себе і приймає відповідальність.

Наведу приклад. Ми грали зі Швейцарією за вихід на Євро-2024 (U-19). У них була сильна команда з високими, потужними захисниками під два метри. Я звертаю увагу Матвія на одного з них, мовляв, подивись, який сильний і кремезний опонент у тебе. А він відповідає: «Станіславовичу, не переживайте. Я таких на сніданок з’їдаю». Вийшов, забив два голи, і ми виграли 3:0. Хоча Швейцарія у тому відборі дуже мало пропускала.

Матвій надзвичайно впевнений у собі, а це не натренуєш. На полі для нього немає авторитетів, він по-футбольному нахабний. Такі гравці й досягають успіху.

– Журналіст Ігор Циганик зазначав, що Пономаренко – доволі «колючий» хлопець, який може десь і зухвало відповісти. Який Матвій у житті?

– Він нормальна молода людина. Вихований, але здатен постояти за себе, якщо йому щось не подобається. З ним насправді дуже легко працювати тренеру, бо він постійно хоче грати і вигравати. Його легко мотивувати, на полі він віддається на всі 100%.

– Чи бачите ви, наскільки високою є стеля його розвитку? Це може бути елітний рівень?

– Я не хочу вдаватися до термінів «новий Шевченко». Бо Андрій Шевченко та Сергій Ребров – це два особливі випадки. Це два гравці, які дійсно перебували на світовому рівні.

Проте можу сказати, що Матвій має весь потенціал, щоб стати гравцем елітного рівня і поїхати в топ-чемпіонат – це 100%. Ми з ним багато про це говорили: слава прийде несподівано, треба бути готовим і чекати свого шансу. Добре, що Костюк йому довіряє, а Матвій цю довіру виправдовує голами. З голами приходить впевненість. Звісно, йому ще треба працювати і покращувати гру, але потенціал у нього величезний. Ніхто зараз не знає, де його межа.

– Ви розповіли красномовну історію про матч зі Швейцарією. А чи пам’ятаєте ще якусь цікаву чи кумедну ситуацію, пов’язану з Матвієм? Можливо, щось сталося під час молодіжного мундіалю в Чилі?

– Та ні, якихось особливих курйозів не пригадаю. У Чилі Матвій спочатку виходив на заміну. Звісно, він дуже хотів грати в основному складі, і було видно, наскільки сильно він цього прагне. Ми з ним тоді багато розмовляли, пояснювали: «Просто працюй на команду, і твої ігрові хвилини прийдуть». Згодом він почав виходити в основі й дуже нам допоміг.

З ним просто треба вміти розмовляти. Він сам по собі веселий хлопець, хороша людина і чудово почувається в колективі.

– Чи вірите ви, що Матвій зможе стати найкращим бомбардиром чемпіонату цього сезону?

– Легко в це вірю! Він завжди забивав. Попереду ще багато ігор, у нього постійно є моменти. Це не той випадок, коли голи даються важко. Тому мене абсолютно не здивує, якщо саме Пономаренко стане найкращим бомбардиром УПЛ у цьому сезоні.

– І наостанок запитання про ще одного вашого колишнього підопічного – Владислава Супрягу. Слідкували за його останнім матчем за Епіцентр, в якому він двічі забив Колосу та ще й оформив асист?

– Ой, я такий радий за нього, чесно! Час від часу ми з ним перетинаємося, тепло спілкуємося. Він забив два якісні голи в хорошому стилі. Мені дуже подобається, коли він щиро посміхається. Сподобалося це його святкування голів. Сподіваюся, що до нього повертається впевненість. Хочеться, щоб він більше забивав і приносив користь українському футболу та збірній.

– Тобто Супрязі весь цей час не вистачало саме психологічної впевненості?

– Та не варто все на ментальний аспект списувати, хоча з цим і були труднощі. Психологія – це величезна частина футболу. Для нього надзвичайно важливі впевненість, забиті голи та довіра. Щоб усе виходило, треба отримувати задоволення від гри. Сподіваюсь, ці два голи додадуть Владу необхідного імпульсу, і він знову почне стабільно загрожувати воротам суперників.

– Можливо, в наступному сезоні якраз Супряга і Пономаренко змагатимуться за першу сходинку бомбардирських перегонів.

– А чому б і ні? Тим паче, що у футболі все можливо, подивимося. А щодо поточного сезону, то, як я вже казав, Пономаренко має всі шанси завершити його зі званням найкращого бомбардира чемпіонату.