Український футбол

Сьогодні, 3 березня, “Динамо” в матчі 1/4 фіналу Кубка України зустрілося з представником Першої ліги – “Інгульцем”.

Кубок України, 1/4 фіналу.

Динамо Київ – Інгулець Петрове 2 : 0.

1 – 0. Герреро – 50.

2 – 0. Піхальонок – 84.

Динамо: Нещерет – Тимчик, Попов, Захарченко, Вівчаренко (Караваєв, 88) – Михайленко, Яцик (Бражко, 68) – Ярмоленко (Волошин, 63), Буяльський (Піхальонок, 46), Шола (Редушко, 46) – Герреро.

Інгулець: Жилкін – Малиш, Дихтярук, Дубілей, Бенедюк (Рожко, 70) – Тлумак (Рязанцев, 79), Свистун, Касімов (Безклейний, 86) – Могильний (Князев, 70), Баник (Урсолов, 79), Манастирний.

Виставляти купу молоді на поєдинок з Інгульцем тренерський штаб не наважився, але із футболістів основи у складі з’явились тільки Нещерт і Вівчаренко. Попов і Захарченко після відновлення сезону взагалі ще не грали, а у Герреро, Тимчика й Шоли в лютому назбиралося аж 17 хвилин. Втім, експериментальним цей лайн-ап назвати не можна – приблизно такий склад і награвався в якості резервного на зборах.

У серйозних спарингах дане поєднання футболістів не принесло нічого хорошого, однак там суперники були посильніше за Інгулець. Петровці за зиму втратили майже всіх лідерів, а збори проводили в Україні – на снігу, а іноді й практично без світла. Саме тому статус четвертої команди Першої ліги не міг бути виправданням для потенційних проблем Динамо.

Рішення сісти у низький блок з боку Василя Кобіна було очевидним. Мало хто сумнівався, що рано чи пізно Інгулець пропустить але у здатності киян видати цікавий матч виникали сумніви. Підопічні Ігора Костюка навіть в основному складі мучаються зі зламом “автобусів”, створюючи мізерну кількість моментів, а що вже говорити про резерв?

Динамо з новим тренерським штабом тішить послідовністю. Тішить своїх суперників, адже сталося саме те, що очікували. За весь перший тайм чинний чемпіон створив всього один момент – після відскоку з кутового, коли Попов пробив у спину Малишу, а м’яч зрикошетив під ближню стійку, однак Жилкін парирував.

Можна також відзначити дальній удар Тимчика та постріл Михайленка з лінії півкола. Перший відбив Жилкін, але було б дивно, якби він пропустив такий постріл. Михайленко ж перед перервою бахнув з лінії півкола, прийнявши скидку від Герреро, але влучив у захисника.

Можна багато говорити, чому так сталося. Із гри повністю випав Буяльський, кроси знову не пішли, нормальних розіграшів не виникало – що й не дивно. У спарингах ця проблема теж простежувалась. Віталій може давати відкривання чи віддавати тонкі паси, але в екосистемі з Яциком, Шолою, Михайленком та Герреро хімії не виникає.

Вони є футболістами з іншими чеснотами, а оці всі тонкі рішення в швидкій інтенсивності між лініями залиште Шапаренку та іншим лідерам центру. Щось схоже можна сказати і про Ярмоленка – Андрій кілька разів запускав відрізаючі паси п’ятками, зміщувався у центр і віддавав лонгболи, але просування в ударні зони не відбувалося (не в останню чергу через назлагодженість із Тимчиком).

Тактичні блогери підсвятять ще багато проблем, підкріплюючи аргументи горою цифр і скріншотів зі стрілочками. Для нейтрального ж вболівальника ситуація виглядає простіше – у матчі просто не було на що дивитись. Трансляція перетворювалась у фоновий шум. Саме такий футбол змушує скролити ленту в телефоні й перемикатись на кіберспорт.

А Інгулець – молодець! Петровці впевнено тримали суперника на дистанції, а в середині першого тайму команда ще й забити гол могла. На 31-й хвилині Малиш замикав подачу з кутового, спрямувавши сферу під поперечку (Нещерет парирував), а на 33-й Касімов тікав порожнім лівим флангом на рандеву з голкіпером. От тільки нападник затягнув із рішенням, дозволивши Попову наздогнати й вибити м’яч у підкаті.

Ось так і вийшло, що при 13:3 за ударами “козаки” виявились гострішими за чинного чемпіона.

У роздягальні Ігор Костюк провів доволі логічні заміни, знявши з пробігу Буяльського та Шолу. На полі з’явились Піхальонок і Редушко, а вже за чотири хвилини після старту другого тайму кияни відкрили рахунок.

Гол виявився доволі випадковим, хоча господарі дійсно додали в інтенсинвості. Команда спробувала розкатати комбінацію у фланговому трикутнику з Вівчаренком, Редушком і Яциком, однак останній втратив м’яч під тиском Дубілея – втім, на підбиранні опинився Герреро. Нападник прийняв відскок перед штрафним і одразу ж вгатив під ближню стійку. 1:0!

Здавалося, що тепер Інгульцю гаплик. Нинішнє Динамо найкраще грає вже після забитого гола, адже суперники змушені розкриватись. Епіцентр взагалі нарвався на розгром, однак команда Василя Кобіна не посипалась. “Біло-сині” хоч і додали в загальній динаміці – от тільки реального загострення впродовж другого тайму не виникало. Навіть після виходу Волошина й Бражка.

Між 50 та 83 хвилинами підопічні Ігора Костюка створили всього один реальний момент. Та і той прилетів з кутового – Попов замикав подачу, спрямувавши м’яч під дальню стійку. Жилкін парирував. Можна також згадати навіси на Захарченка й Бражка, однак перший пробив занадто слабко (хоч і в кут), а другий – неточно.

Інгулець міцно тримався, однак на 84-й хвилині петрвоці таки пропустили вдруге. Михайленко отримав скидку від Вівчаренка й виконав крос на дальню стійку, а Піхальонок переправив його в сітку. 2:0!

На 85-й Волошин міг і третій забити, отримавши закидання з глибини й опинившись з м’ячем перед Жилкіним, але Назар не зміг нормально пробити (це взагалі важко назвати ударом). І все. Динамо більше нічого не створило – втім, Інгулець теж. Кияни перемогли з рахунком 2:0 і вийшли до півфіналу Кубка України.