Український футбол

У перший день весни 2026 року наддосвідчений опорний півзахисник Тарас Степаненко був офіційно представлений в ролі гравця ковалівського Колоса.

Хавбек повернувся до України після року виступів у Туреччині за Еюпспор, де отримував не так багато ігрової практики.

Оглядач сайту «Український футбол» Владислав Лютостанський про повернення Степаненка до УПЛ та його перспективи у Колосі поговорив з колишнім партнером Тараса по збірній України та донецькому Шахтарю – Олександром Кучером.

– Олександре Миколайовичу, сьогодні було офіційно оголошено про перехід Тараса Степаненка до ковалівського Колоса. Які ваші враження від його повернення до української Прем’єр-ліги?

– Вважаю, що це дуже непоганий крок. Тарас – гравець із величезним досвідом виступів на найвищому рівні за збірну України та Шахтар. Своїм класом він безперечно зможе допомогти новій команді. До того ж йому дуже хотілося повернутися в Україну. Ковалівка знаходиться під Києвом, його родина зараз також живе у столиці. В емоційному плані це дуже хороший варіант для нього.

– В Україні вікові футболісти часто скаржаться, що їх зарано «списують» і не довіряють. Колос, по суті, діє всупереч цим стереотипам. Чи може 36-річний гравець із таким колосальним досвідом стати реальним підсиленням для команди Руслана Костишина в ігровому плані?

– Звичайно, може. Він здатний багато підказати партнерам. Хоча в Колосі не така вже й молода команда, клас та великий досвід Степаненка стануть у пригоді. Він допоможе і в роздягальні, і безпосередньо на полі. Ми добре знаємо Тараса: це максимально самовідданий футболіст, який завжди б’ється до кінця і готовий віддати останні сили заради перемоги.

– Ваша історія дещо схожа: ви також після Шахтаря переїхали до Туреччини, де виступали за Кайсеріспор, а згодом повернулися в Україну, граючи за Карпати. З огляду на ваш досвід розумієте, чому Тарас не затримався в турецькому чемпіонаті?

– Мені важко сказати напевно, адже я не надто пильно стежив за його виступами в Еюпспорі. Наскільки пам’ятаю, після його переходу були і травми, і зміна тренера. Зазвичай такі фактори накладаються один на одного: новий тренер міг просто не бачити його у своєму складі. Тож можу лише здогадуватися про причини. Але в чому я впевнений – він віддаватиметься грі на всі сто відсотків, а його досвід точно стане великим плюсом для роздягальні Колоса.

– Цього року ветеран Динамо Андрій Ярмоленко завершує кар’єру. Чи можна очікувати, що цей період у Колосі стане останнім і для Тараса у професійному футболі?

– Не можу відповісти за нього. Це треба питати безпосередньо у Тараса – скільки в нього ще залишилося сил та бажання грати.

– Однак, враховуючи його репутацію професіонала, який повністю занурений у процес, за умови міцного здоров’я він міг би пограти ще кілька років?

– Думаю, так, чому б і ні. Він допомагатиме команді за будь-яких умов. Тарас – гарна та порядна людина, яка завжди робить усе від неї залежне. Якщо в нього буде все в порядку зі здоров’ям та бажанням, то чому б і далі не продовжувати грати?

– Пригадаєте вашу першу зустріч із Тарасом? Яке враження він тоді на вас справив?

– Пам’ятаю, він тоді ще виступав за запорізький Металург. Відразу було помітно, що Тарас з першої до останньої хвилини повністю віддавався грі: безперервно бився у підкатах, сміливо йшов головою в м’яч, де суперники могли вставити і ногу. Тобто це надзвичайно самовідданий гравець, який на полі не жаліє ні себе, ні суперників, ні партнерів. Заради перемоги він готовий на все.

– А коли він перейшов до Шахтаря, траплялися історії, що він міг надто жорстко зіграти на тренуваннях проти бразильців? Чи не сварив його за це Мірча Луческу?

– Звісно, Тарас завжди міг зіграти жорстко. Минуло вже багато часу, щоб згадати конкретні епізоди, коли Містер його сварив. Але якщо це в межах нормальної спортивної боротьби, то ніхто не дорікав. Зрозуміло, що за відверті стрибки ззаду по ногах карали б. Втім, з його нинішнім досвідом Тарас точно не буде бездумно кидатися в ноги.

– І наостанок, суто теоретичне питання: чи вірите ви, що Степаненко ще зіграє за національну збірну України?

– Важко відповісти однозначно. Це залежить насамперед від головного тренера та від того рівня гри, який Тарас демонструватиме на полі. Якщо його навички знадобляться тренерському штабу збірної, його неодмінно викличуть. Усе в його руках та ногах.

– Але такий варіант реальний, якщо він матиме стабільну ігрову практику в Колосі?

– Звичайно, у футболі все можливо. З часом дедалі частіше переконуєшся в цьому.