Український футбол

Старший тренер юнацької команди “Металіста 1925” Роман Мельник розповів про те, де зараз гравці, які у минулому сезоні виступали за клуб у віковій категорії U-19, яким чином зараз формується новий колектив та які у нього перспективи та завдання:

– Роман Петрович, тиждень, як почала підготовку юнацька команда. Якою вона буде в цьому сезоні? Чи лишився хтось з минулого? І де зараз хлопців збирали, хто тренується?

– Ми зібралися у вівторок 26-го липня. Провели перше тренування. У команді на даний момент знаходять чотири футболісти, які були в минулому сезоні, а всі решта це нові хлопчики. З нашої школи чотири 2006-го року народження і три хлопчики 2005-го року народження. Ну і є на перегляді хлопці з Житомира, з Вінниці. Зараз приїхали з Ужгорода, переглядаємо. Насамперед хочу сказати, що хочеться зібрати своїх корінних харків’ян.

– На чому зараз зосереджуєте роботу? Адже хлопці з різних міст та місць зібралися. Хтось тренувався, хтось не тренувався. Як їх підводити під єдиний знаменник? На чому зосереджуєте роботу, які плани?

– У першу чергу ми зараз проводимо селекційний збір. Ми переглядаємо хлопців. Якоїсь цілеспрямованої роботи над фізичними якостями немає. Ми переглядаємо і завдання зараз – це сформулювати команду. Думаю, що вже на наступному тижні у нас буде планова підготовка до чемпіонату. Уже тією командою, яка буде грати чемпіонат. Так що тут нічого такого немає. Трошки більше уваги приділяємо техніці, ну і фізичним якостям.

– Минулого року ваша команда була серед лідерів юнацького чемпіонату. Зараз і хлопці 2005-го, 2006-го року народження, це навіть не 19-річні хлопці. Чи була уже якась розмова про те, які цілі команда переслідуватиме в чемпіонаті?

– Я з керівництвом розмовляв. Цілі у нас одні – це Ліга Чемпіонів. Ми в тому році здобули четверте місце, у цьому році маємо в зону Ліги Чемпіонів потрапити. Так що, хоч хлопчики у нас молоді, проте цілі ставитимемо найвищі.

– Чи спілкуєтеся, чи стежите ви за долею хлопців, які минулоріч виступали у складі юнацької команди?

– Звісно, ми практично з усіма хлопцями на зв’язку. Вони мені телефонують, радяться. Приємно, що той період часу, який ми з ними працювали, він пройшов не даремно. Є хлопці, які зуміли себе зарекомендувати в Європі. Олексій Огурцов підписав контракт з командою четвертої ліги в Німеччині. Володимир Дегтярьов підписав контракт з командою U-19 “Армінія” також в Німеччині. Є Владислав Островський, який підписав контракт. Є багато хлопчиків, які грають зараз в Польщі. Думаю, що той період, які вони провели в нашій команді, він був використаний на повну. Так, для нас це втрата. Але мені дуже приємно, що вони мають новий виклик у житті. Я їм бажаю тільки всього найкращого, хай прогресують і в майбутньому повертаються в Україну, щоб підіймати український футбол.

– Війна багатьом людям і багато що зруйнувала, але якщо зосередитися лише на футбольному клубі, на нашій юнацькій команді, то забрала футболістів, покоління, мабуть, можна сказати втрачене?

– Можливо, для нас втрачені. Але, думаю, що для України вони не втрачені. Останні місяці в Україні футбол був не в пріоритеті. Можемо сказати тільки велике дякую Збройним силам України, що вони дають нам можливість розпочати новий чемпіонат. Я думаю, що те покоління, яке пішло, воно ще проявить себе в національній збірній України, і в молодіжній збірній. А ми будемо готувати нове покоління. У нас зараз є хороші хлопчики. Школа 2006-го року, 2005-го з ними також можна працювати і досягати певних вершин. Ну а те покоління, яке пішло, думаю ще покаже себе в Україн

– Багато розмов ведеться, у перше чергу, про Прем’єр-лігу, про першу лігу. Наскільки важливо, на вашу думку, щоб і юнацький футбол запрацював в Україні?

– Я думаю, що юнацький футбол має працювати. Тому що потрібно дітей відволікати від того, що відбувається у нас в державі. Вони мають переключатися на позитивні емоції. І це буде приносити нам тільки користь. Дай Бог, щоб ці юнацькі змагання, які планують провести, можливj, U-17, щоб вони відбулися і відбулися без усіляких конфузів і всього іншого.

– Зараз команда готується у Щасливому. Це, звісно, не своя база у Високому. Тим не менше, умови для тренувань є?

– На даний момент керівництво зробило нам усі умови, які потрібні для того, щоб розвивати молодих футболістів. У нас є готель, де вони проживають, у нас є триразове харчування, є тренування два рази на день, поля високого рівня. Думаю, що керівництво приклало максимум зусиль, щоб у цей нелегкий час ми були тут.

– Нині команда формується з кількох людей, які вже були і трошки молодші. Які ви вважаєте в них перспективи?

– У нас був доволі таки непоганий 2005-й рік, але хлопчики практично всі роз’їхалися, майже усі закордоном. Ті, хто залишилися я забрав собі в команду, зараз їх переглядаю. І 2006-й рік, також перспективний був рік. Так сталося, що вони всією командою виїхали закордон, були в Польщі. На даний момент деякі хлопчики приїхали в Україну і я їх взяв в команду U-19. Я сподіваюсь, що вони принесуть нам користь. Так, вони ще молоді, але хлопці перспективні. Я думаю, що в нас є майбутнє, підростаюче покоління нашого клубу.

– Можливо, з цими віковими категоріями чи іншим ще йдуть розмови, щоб хтось з хлопців повернувся до України?

– Зараз ми повернули ще одного хлопчика, воротаря 2006-го року з Польщі. І поки, на даний момент, більше у нас такої можливості немає. У нас є ліміт на проживання, на харчування. Я б залюбки повернув усіх, які виїхали і створив їм тут умови. Проте війна диктує трошки інші умови. Думаю, що в найближчому майбутньому вони, все ж таки, повернуться до нас. Можливо, не зараз, а через пів року, але вони будуть у нас.