Український футбол

«Жовто-чорні» виходять на фінішну пряму підготовки до першого офіційного матчу у весняній частині сезону.

Попереду – два заключні спаринги у рамках другого закарпатського збору, а після цього на команду очікує чвертьфінальний поєдинок VBET Кубка України проти «ЛНЗ», який відбудеться вже наступного тижня у Черкасах. Після ранкового тренування своїми думками поділився сьогоднішній іменинник – фланговий захисник «жовто-чорних» Петро Стасюк, який святкує свій день народження у дату, яка назавжди змінила життя кожного українця.

– Петре, сьогоднішнє тренування мало два кардинально різні емоційні забарвлення. З одного боку – сьогодні твій день народження, з іншого – четверта річниця повномасштабного вторгнення. Як ти внутрішньо поєднуєш ці дві, так би мовити, непоєднувані речі?

– Це насправді дуже важко. Відтоді, як розпочалося повномасштабне вторгнення окупантів, день народження перестав бути для мене яскравим святом. Звісно, намагаєшся знаходити якісь позитивні емоції, іноді навіть святкувати, але поєднувати ці моменти дуже непросто. До того ж так складається життя футболіста, що у більшості випадків на свій день народження я знаходжуся або на зборах, або ж це свято припадає вже на офіційні матчі чемпіонату.

– Чи можеш пригадати 24 лютого чотири роки тому? Де ти був, що відчував і як той день змінив твоє життя?

– Чотири роки тому, коли все почалося, я був в аеропорту Анталії. Ми разом із футбольним клубом «Маріуполь» якраз поверталися зі зборів до України. Наприкінці лютого ми мали грати в Одесі проти «Чорноморця», тож летіли саме туди. Я дуже сподівався відсвяткувати день народження вдома з родиною, але, на жаль, не вдалося.

– До довгоочікуваного кубкового матчу з «ЛНЗ» залишається лише тиждень. Попереду – два заключні спаринги проти «Куликова-Білки» та «Вільхівців». Чи можна назвати ці ігри найважливішими для «жовто-чорних» на даному етапі?

– Однозначно, це дуже важливі матчі в контексті підготовки до кубкового поєдинку. Зараз ми продовжуємо працювати у звичному режимі: награємо комбінації, вдосконалюємо взаємодії на полі та загалом свою гру.

– Найближчий спаринг відбудеться у Моршині – місті, яке для тебе не чуже. Який період кар’єри пов’язаний із цим містом?

– У Моршині я провів досить багато часу – приблизно сім років. Два роки в академії «Скали» і ще чотири-п’ять – у першій команді. Це був фундамент мого становлення як футболіста. Перехід із дитячого у дорослий футбол – дуже важливий етап, і саме там я зробив свої перші кроки в професійному футболі. Я вдячний тренерам, які допомогли мені стати більш професійним та більш зрілим гравцем.

– Матч із «ЛНЗ» для тебе також буде особливим, адже ти раніше захищав кольори черкаського клубу. Чи буде це для тебе якимось додатковим стимулом, додатковою мотивацією?

– Не сказав би, що «ЛНЗ» є для мене якимось особливим подразником чи я буду якось по-іншому вмотивований саме на цього суперника. Зараз я – гравець «Буковини», і моє головне завдання – виконувати цілі, які ставить перед нами керівництво клубу. А хто суперник – «ЛНЗ», «Динамо» чи «Шахтар» – для мене не має значення. Найголовніше – наша гра та результат.