Український футбол

26-річний захисник Полісся Едуард Сарапій розповів про свою кар’єру та виступ за житомирську команду.

– У 12 років ви приєдналися до академії Динамо. Чи були інші варіанти на той момент, окрім Динамо?

– Ні, інших варіантів не було. Динамо сказало нам приїхати на перегляд, і ми з батьками були згодні, хоча Металургу ця ідея не сподобалася.

– Ви 5 років провели в Динамо. Як оцінюєте свій період у динамівській академії? Чи спілкуєтеся з колишніми одноклубниками по Динамо?

– Це були яскраві 5 років. Я дуже радий, що пройшов такий шлях, і завжди буду вдячний цій школі.

– Ви залишили Динамо через помилковий діагноз і через пів року після цього приєдналися до Металурга Запоріжжя. Чи не було з цим проблем у Металурзі?

– Це був не помилковий діагноз, просто треба було пройти обширне обстеження. Медицина не стоїть на місці, і це добре, що клуби зараз можуть стежити за своїми футболістами на високому рівні обстеження.

– З Металургом ви пройшли великий шлях – з чемпіонату області до Першої ліги. За цей час змінилося багато тренерів у запорізькому клубі. Який тренер вам запам’ятався найбільше і чому?

– Там завжди працювали топові тренери, і з кожним із них у мене були чудові відносини. Але якщо обирати топ-1, я назву Олега Тарана. Людина з таким досвідом у футболі як гравець і тренер – працювати з ним було в задоволення.

– Після Металурга у вас настав новий етап кар’єри – Металіст. Як виник цей варіант і чи були інші команди, які цікавилися вами? Можливо, були варіанти одразу перейти в УПЛ?

– Мені подзвонив Красніков і запропонував приєднатися до Металіста. І з того моменту ми працюємо разом. Я вважаю, що це був найважливіший дзвінок у моєму житті. Інші варіанти я вже не розглядав, і ми підписали попередній контракт із Металістом.

– У Металісті було чимало цікавих легіонерів у період, коли виграли там. Чи можете когось виділити одного?

– Було багато класних виконавців, вибрати одного складно. Але для мене Балулі був на першому місці – він дуже талановитий.

– У Металісті на той момент був головний тренер Олександр Кучер, з яким ви потім перетиналися і в Дніпрі-1. Які його головні чесноти можете виділити?

– Він збалансований тренер в усіх аспектах. Багато радив мені, як треба грати в складних ситуаціях на полі. Для мене було важливо слухати все, що він каже, тому що він грав на моїй позиції на найвищому рівні. Він заслуговує тренувати топові команди.

– У Дніпрі-1 у вас був чудовий період. Срібло, плей-оф Ліги конференцій. На жаль, не вдалося виграти чемпіонат. У чому був секрет успіху цієї команди?

– Усі, хто був у Дніпрі, знають, що слова «команда» та «єдність» – це все про Дніпро!

– У Дніпрі-1 ви перетиналися з багатьма талановитими футболістами, наприклад Гаджиєвим, Рубчинським, Ківіндою та іншими. Як вважаєте, хто з цих гравців може найближчим часом перейти в топ-5 чемпіонатів, як це зробив також ваш екс-одноклубник Яків Кінарейкін?

– Для мене найталановитіший гравець – Рубчинський. Динамо дуже пощастило, що в них є такий гравець. Жалкую, що він не в Житомирі.

– З Дніпра-1 вас вперше викликали до національної збірної України. Що ви відчували в цей момент? Як дізналися про виклик?

– Я дуже зрадів, розділив свої емоції з дружиною і подзвонив батькам.

– Після тріумфального сезону у Дніпра-1 змінився тренер – ним став Юрій Максимов. Можете порівняти футбол Максимова та футбол Кучера? У чому відмінність?

– Обидва тренери прийшли в команду з однією метою – допомогти нам, і колектив їх одразу прийняв. Чудові тренери, не хочу їх порівнювати. Для мене це тренери без мінусів.

– На жаль, це був останній сезон Дніпра-1 у професійному футболі. За пару тижнів до офіційної інформації про припинення існування клубу ЗМІ писали, що Дніпро-1 робив вам пропозицію щодо продовження контракту. Можете це підтвердити чи спростувати?

– Так, пропозиція була. Але я розумів, що продовжувати контракт не буду, і одразу відмовився.

– Що ви відчували, коли історія Дніпра-1 закінчилася? Все-таки під емблемою цього клубу ви провели найбільше матчів у своїй професійній кар’єрі.

– Сумно, що немає команди в такому чудовому місті. Стільки класних футболістів, така історія. У мене теплі спогади про команду. Дуже хочу, щоб вона повернулася знову.

– Які варіанти продовження кар’єри були після Дніпра-1? У пресі були чутки щодо Шахтаря та Карпат, окрім Полісся.

– Усі чутки були правдиві. У Полісся перейшло багато виконавців із Дніпра, це перспективна команда, президент, який усім серцем любить цей клуб, тому вибір був правильний.

– У Полісся ви перейшли, коли ним керував Імад Ашур, який до цього був тренером U19 Дніпра-1. Чи були ви знайомі з ним до переходу в Полісся?

– Були знайомі. Але те, що він став головним тренером, було несподіванкою. Великий шанс для нього.

– Як можете описати Імада як тренера? В інформаційному полі існує думка, що він був дуже своєрідним тренером із дивними думками.

– У кожного тренера своє бачення футболу, нічого дивного не було.

– Хто був вашим найкращим одноклубником у кар’єрі?

– Навіть не думав, у мене одразу є відповідь – це Сваток.

– Який момент у кар’єрі для вас є найпам’ятнішим?

– Перший матч проти Динамо і дебютний гол.

– Хто найсильніший опонент, проти якого вам доводилося грати на футбольному полі?

– Це була команда Славія Прага в Лізі Європи. Тоді нас просто переїхали в гостьовому поєдинку.

– Як можете оцінити зимові збори? Готові вже на всі 100%?

– Збори пройшли чудово, ми готові!

– І останнє питання. Яка у вас футбольна мрія? Можливо, пограти в топ-чемпіонаті? Чи виграти УПЛ?

– Хочу виграти чемпіонат із Поліссям і щоб Ліга чемпіонів була в Житомирі з повними трибунами, щоб увесь світ знав, що Житомир існує.