Український футбол

Поки вболівальники сперечаються про зарплати футбольних функціонерів, з’являються ще цікавіші цифри.

За повідомленнями ЗМІ, Сергій Ребров отримує €2 000 000 на рік у збірній України.

Два. Мільйони. Євро.

Тепер головне питання: за що саме?

Для порівняння.

Луїс де ла Фуенте — тренер збірної Іспанії, чинний чемпіон Європи. Команда грає у сучасний, швидкий, домінантний футбол. Його зарплата — близько €1,95 млн.

Тобто тренер України отримує більше, ніж наставник команди, яка виграла Євро-2024.

Златко Далич — фіналіст ЧС-2018, бронзовий призер ЧС-2022. Хорватія — стабільний світовий топ уже шість років. Його контракт — близько €1,5 млн.

На півмільйона менше, ніж у нас.

І тепер чесно.

Україна — не чемпіон Європи.
Не призер чемпіонату світу.
Не команда, яка домінує у відборі.

Ми постійно «героїчно боремося», «демонструємо характер», «будуємо команду». Але платимо так, ніби вже щось виграли.

Парадокс українського футболу: зарплати — як у грандів, результати — як у середняка.

У нормальній футбольній системі спочатку є результат — потім контракт рівня топ.
У нас, схоже, все навпаки.

І це не питання персоналій. Це питання принципу.
Бо коли країна воює, економіка тримається на межі, а футбол не дає прориву — €2 млн на рік автоматично перестають бути «просто цифрою в контракті».

Футбол — це про результат.
А якщо результату немає — будь-яка сума виглядає завеликою.

Інакше виходить проста формула: преміальні платимо зараз, а успіх чекаємо колись потім.