Український футбол

Збірна Сенегалу в рамках фіналу Кубка африканських націй-2025 перемогла Марокко (1:0).

Кубок Африканський націй-2025 обійшовся без особливих сенсацій. Як і передбачали букмекери та суперкомп’ютер Opta, господар турніру – збірна Марокко – спокійно дісталася до фіналу, де очікувалася перемога. Підопічні Валіда Реграгі за шість матчів пропустили всього один гол, а справжні проблеми виникли тільки у півфіналі з нігерійцями (довелося провести серію пенальті). Сенегал за всіма розкладами ділив другу позицію разом з Єгиптом.

Перемога на КАН-2025 стала б історичною для обох колективів. “Атлаські леви” тріумфували на цьому чемпіонаті лишень одного разу – у далекому 1978 році. “Леви Теранги” брали Кубок Африки не так давно (у 2021-му), але ця звитяга теж була єдиною для країни.

Підійти до вирішального матчу в Рабаті зовсім без втрат командами не вдалося. Господарі по ходу турніру залишились без Унахі (партнера Циганкова і Ваната по Жироні), що відчутно вдарило по креативній складовій у грі прагматичних господарів. Пробоїни Сенегала теж були серйозними – через дискваліфікацію не могли зіграти Каліду Кулібалі й Хабіб Діарра.

До Кубка Африки у європейців завжди було зверхнє ставлення. Стереотипно вважається, що рівень футболу на КАН низький, дивитись там нічого, а родзинкою є лишень традиційний африканський безлад в організації. Це не дуже справедливе ставлення, одна у 2025 році дійсно виникали певні питання щодо видовищності гри – навіть найкращі атакувальні команди створювали мало моментів.

Зокрема, це стосується Сенегалу. Підопічні Маліка Чау завжди домінували у своїх матчах, заслужено перемагаючи – от тільки перевага конвертувалась лишень у 4-5 моментів. Марокко працював у максимально прагматичному руслі, виставляючи компактний й середній блок і шукаючи шанси на контратаках. Плюс, “атлаські леви” робили велику ставку на кроси й стандарти.

Фінальний матч відобразив усі вищезазначені тенденцій. Підопічні Валіда Реграгі знову віддали ініціативу, а команда Маліка Чау при 50-60% володіння провела всього 8 ударів. Хоча й створила достатньо для перемоги. До завершальної частини зустрічі матч тішив високими швидкостями й купою потенційно гольових ситуацій, але до реального загострення справа доходила рідко.

Перший тайм виявився дуже тривожним для “атлаських левів”. Їхній суперник міг відкривати рахунок вже на 5-й хвилині, коли Камара виконав навіс з кутового на дальню стійку. Пап Гуйє замикав з метру, однак Буну врятував Марокко. Здавалося, що зараз почнеться феєрія – от тільки наступного гострого моменту довелося чекати аж до 38-ї хвилини.

Його створили “леви Теранги”. Забивати мав представник Евертона – Ндіай. Отримавши проникну передачу на правий край карного майданчика, Іліман вгатив під ліву штангу. Від пропущеного м’яча господарів врятував Буну. У компенсований же час Мане прийняв передачу від Джексона, влетів у штрафний і пробив низом – втім, Масіна встиг підстрахувати Буну в останню мить.

Марокканці на цьому відрізку організували лишень одну небезпечну атаку. Вона сталася аж на 41-й хвилині, коли Еззалзулі подав вздовж лінії воротарського на Агерда. Бути б голу, якби Наєф не розминувся з м’ячем. У підсумку, команди відправились відпочивати за нулів на табло.

У другому таймі підопічні Валіда Реграгі додали в активності, чому сприяв азарт опоненті. Сенегал довів відсоток володіння до 60+, дещо частіше розкриваючи тили. Якщо до перерви було 4:3 за ударами на користь “левів Теранги”, то тепер було 8:4 на користь “атлаських левів”. От тільки до 89-ї хвилини вболівальники побачили тільки один справді гольовий момент.

Гол міг забити Ель-Каабі, який відірвався від захисників та замкнув крос Ель-Ханнуса. Конкурент Яремчука по Олімпіакоса пробив низом з лінії воротарського, однак сфера пройшла у сантиметрах від лівої штанги! Крім того, “бедуїни” мали кілька атак з небезпечними кросами, однак гості захищалися доволі впевнено.

Доволі нудний фінал міг би загубитись у історії Кубків Африки, однак із 89-ї хвилини почалося щось неймовірне. Сенегал пішов уперед і ледь не забив на 90-й. Джексон увірвався в карний майданчик, втримався під тиском двох захисників і скинув сферу назад на Мбає – Ібраїм же розвернувся на лінії штрафного, відклеївся від Мазрауї та вгатив під дальню стійку. Буну знову врятував!

Марокко відповів на тій же хвилину, організувавши швидку атаку лівим напівфлангом. Еззалзулі влетів у периметр і пробивав з-під Сека метрів з 6-ти, але м’яч пройшов над поперечкою! А ще за дві хвилини публіка в Рабаті схопилася за серце – “леви Теранги” забили гол з кутового. Діуф замкнув подачу на дальню, влучивши у хрестовину, а Джексон зіграв на добиванні.

Лякалися вболівальники недовго, адже взяття воріт не зарахували. Арбітр побачив максимально сумнівний фол в атаці проти Хакімі. “Ну окей, буває” – могли б подумати сенегальці, морально змирившись з овертаймом, але на 5-й компенсованій за серце схопилася вже “чорна” Африка. Браїм Діас заробив пенальті, який виглядав ще “лівішим” за той фол Діуфа в атаці.

А далі сталося те, чого ще ніхто не бачив. Головний тренер гостей – Малік Чау – настільки обурився такому рішенню, що забрав команду з поля! Протягом п’яти-семи хвилин ніхто не розумів, що ж тепер робити? Потім Мане вирішив покликати команду назад, хоча вони не поспішали. Садьйо довелося піти в підтрибунку й переконувати партнерів вже там.

Зрештою, Сенегал повернувся. На тлі цього скандалу якось і забулося, що Марокко ще треба реалізувати той жахливий пенальті. Рефері не змінив свого рішення, прийнятого після перегляду VAR, а Браїм Діас пішов до “позначки”. Найкращий бомбардир КАН-2025 мав принести Марокко перемогу – от тільки тиск на марокканця досягнув максимуму. Здається, увесь свій в цю мить вболівав за Мане і Ко.

Браїм ДІас підійшов до м’яча і спробував виконати Мілевського, пробивши паненкою… І Браїм не забив! Менді залишився на місці й спіймав сферу. Усі миттєво ж подумали про фейр-плей з боку представника Реала, однак сльози розбитого Діаса говорили про протилежне.

Арбітр від гріха подалі не став додавати ще якісь хвилини. Гра перейшла в овертайми, де у Сенегала спостерігалася явна перевага в психології. Господарі явно не відійшли від фіаско, що вилилось у катастрофу вже на 94-й хвилині – Ель-Айнауї втратив м’яч у опорній зоні, а Сенегал провів контратаку із взяття воріт Буну!

Гейє протягнув м’яч лівим напівфлангом та запустив проникний пас на Папа Гуйє, а той протиснув Хакімі й вгатив у праву дев’ятку. 1:0! “Леви Теранги” вирвались уперед.

Марокканці оговтались аж через 10 хвилин, ледь не відігравшись внаслідок кросу Еззалзулі на лінію воротарського. Свіжий Ен-Несірі замкнув головою, однак сфера пройшла поруч з лівою штангою! Сенегал же відповів миттєво, ледь не закривши гру – це Мбає увірвався до штрафного, накрутивши двох захисників. От тільки нападник ПСЖ вирішив проігнорувати Мане й завершувати епізод своїм ударом. Його заблокували.

У другому екстратаймі підопічні Валіда Реграгі зібрались, почавши відчайдушну навалу. Практично одразу після відновлення гри забивати мав Агерд, який замикав кутовий. Гостей врятувала поперечина, а добивання від Ен-Несірі прийшлося по колінах Ніакате.

Сенегал не забарився з відповіддю. На 111-й хвилині чергова контратака завершилась передачею Мбає під вихід Шеріфу Ндіає віч-на-віч. Буну врятував господарів, парирувавши удар форварда, однак сфера відскочила на хід Ндіає – залишилось тільки влучити у порожні ворота з п’яти метрів. І Шеріф… не влучив!

Ще за кілька хвилин з дуже далекої відстані несподівано бахнув Ніакате. М’яч із шаленою швидкістю полетів під поперечку, однак Буну знову виручив свою збірну.