Український футбол

Президент ХФК Пенуел Юлій Морозов оцінив дебют своєї команди на професіональному рівні, розповів про кадрову політику, а також відзначив одного із лідерів Сергія Матка.

Результати півріччя

– Ми даємо шанс багатьом криворізьким хлопцям, – зізнається топменеджер клубу. – Нашим вихованцям стартувати серед професіоналів і робити це в здоровій атмосфері, у команді з правильними цінностями. І саме цю головну мету ми точно досягли. Щодо результату — ми багато разів казали, що на цьому етапі він для нас не є принциповим. Але хлопці ж спортсмени: їм хочеться, щоб була не лише радість від гри, а й результат. Ми могли взяти значно більше очок, бо в більшості матчів були близькими до цього. Тому рухаємося далі. Можу впевнено сказати: нам не було соромно за наших хлопців і те, як Пенуел виглядає на професіональному рівні.

Кадрова політика

– У нас буквально двоє футболістів, які не народилися в Кривому Розі: один — Артем Полтавець, який уже давно переїхав спеціально, щоб грати за Пенуел, і Ілля Каплунов — наш єдиний орендований гравець на сьогодні. Усі інші — місцеві.

Під «вихованцями» ми розуміємо широке коло: хтось був у нас у дитинстві, потім пішов за порадою батьків у Кривбас чи у філію академії Шахтаря, а потім повернувся; хтось прийшов в U-17, хтось — в U-19. Денис Бойко взагалі не займався футболом десь ще — тільки в Пенуелі — але, на жаль, отримав серйозну травму. Він уже тренується, і сподіваємося, після Нового року повернеться до основної обойми.

Вплив війни

– Ми тимчасово втратили багатьох власних вихованців: з початком повномасштабного вторгнення батьки багатьох з них безальтернативно, але з дуже сумними серцями приходили до нас і казали, що люблять Пенуел, але змушені вивезти батьків у Польщу, Італію чи Німеччину. Дехто тепер грає там у третіх–п’ятих лігах. Дехто розглядає варіант повернутися, бо побачив: слова Андрія Трипольського, що Пенуел колись буде в професійному футболі, — не марення фанатика, а реальність.

Фактор лідера

– Сергій Матко — один з тих гравців, хто стає нашою опорою. Йому велика подяка, бо він перетворюється на універсального бійця. За коротку історію в ПФЛ він уже встиг пограти нападником, забив шедевр «ножицями через себе» проти Олександрії-2 і ще неодноразово відзначатися. Нині тренер бачить його більше в опорній зоні — це майже його рідна позиція.

Пресслужба ПФЛ за матеріалами sportarena.com