Український футбол

– Перш за все, вітаю наших військових із Днем ЗСУ. Завдяки їм ми маємо можливість грати у футбол, завдяки їм у нас є країна, завдяки їм ми живемо. Щира подяка нашим захисникам і захисницям. Ми завжди пам’ятаємо, що вони в нас є.

Що стосується самої гри, то її можна розділити на кілька етапів. Як я говорив до матчу, так і вийшло: Динамо втрачати було вже нічого, і я попередив хлопців, що суперник гратиме інакше порівняно з попереднім матчем: більш агресивно. І важливо буде перші 15−20 хвилин витримати, граючи проти м’яча, а потім перевести гру на половину поля Динамо. Нам це не вдалося. Пропустили швидкий гол. Все ж таки спроби перевести гру на половину поля Динамо були за рахунок довгих передач, а між лініями ми грали назад. Багато програли підбирань і єдиноборств. Першим таймом поступилися об’єктивно по грі.

Після перерви перебудувалися, провели заміни. Сказали хлопцям, що тепер уже нам нічого втрачати, треба агресивніше грати попереду, пресингувати, діяти сміливіше, шукати простір за спинами захисників Динамо, прагнути забити гол і не пропустити самим. І тоді суперник здригнеться. Практично так і вийшло. Ми забили гол. Але удача поки що не посміхається нам на останніх хвилинах матчу, ось і сьогодні ми не реалізували в кінцівці такий момент… Не використали чудовий шанс, щоб хоча б зіграти внічию. Але мені не соромно за гру своєї команди. Уболівальники це бачать. Незважаючи на статус дебютанта УПЛ, ми намагаємося грати з будь-яким суперником – не закриваємося, діємо в атакувальній манері. Але наша командна майстерність поки що не на такому рівні, щоб із такими суперниками навіть нічию витискати. Але ми намагалися.

Криза є криза, Динамо, звичайно, потрібна була перемога. Але хто б до матчу сказав, що ми на останніх хвилинах заженемо Динамо в їхній штрафний майданчик і воно буде відбиватися?

— Ігор Костюк сказав, що як мотивацію використовував ваші слова про те, що нічия з Динамо стане поганим результатом. Не шкодуєте, що сказали це?
— Ні. Розумію, що Ігор хотів би, щоб ми виходили на поле і тремтіли, почали відбиватися. Але навіщо тоді грати у футбол? Ми з будь-яким суперником граємо на перемогу. Мені що — говорити хлопцям, що давайте боятися? Ми й Шахтаря не боялися. Але нам не вистачає майстерності. Сьогодні Динамо перемога була важливішою: це наш гpaнд, ми рівняємося на нього, у клубу велика історія, а ми тільки на початку історії, яку ми будуємо кожною грою.