Український футбол

Напередодні, 20 листопада, національна збірна України дізналася імена суперників на шляху до чемпіонату світу 2026 року.

У першому раунді плейоф синьо-жовтій дружині випало грати з командою Швеції, а у вирішальному – з переможцем пари Польща – Албанія.

Про результати івенту, котрий пройшов у швейцарському Цюриху, журналіст сайту «Український футбол» Віктор Глухенький поговорив з колишнім універсалом національної збірної Польщі та легендою донецького Шахтаря Маріушем Левандовським.

– Маріуше, щойно стали зрозумілі пари першого раунду плейоф до ЧС-2026, букмекери одразу ж розписали лінії і за коефіцієнтами пара Україна – Швеція виглядає дуже рівною, 52 на 48 приблизно, якщо оцінювати у відсотках, на користь наших хлопців. А що скажете ви: хто фаворит у протистоянні синьо-жовтих дружин?

– Якби ці збірні грали між собою сьогодні, сказав би, що Україна фаворит на 100 відсотків, але грати доведеться аж через чотири місяці [поєдинок заплановано на 26 березня], тому дуже важко зараз сказати, якою буде Швеція на весні.

Відбір на чемпіонат світу вони завалили, не вигравши жодного матчу у групі… Гірше нема куди, виступили (чотири поразки, дві нічиї та останнє місце у квартеті В, – прим. В.Г.), але… Українцям не варто дивитись на попередні результати шведів. Не потрібно розслаблятися й недооцінювати суперника, бо в новому році вони можуть усунути проблеми у своїй грі, скажімо так.

– Колишній нападник «Тре Кронур» Мартін Далін сказав, що, цитую: «Думаю, головний тренер збірної Швеції цілком задоволений. Було чотири складні варіанти, але, гадаю, він отримав в суперники національну команду України». Кінець цитати. Власне, наставник шведів Грем Поттер лише підтвердив припущення Даліна, сказавши з-поміж іншого, що «З ними [Україною] ми зіграємо не вдома, але нам пощастило».

Чому у шведів таке зверхнє ставлення до України? Звідки в них така впевненість, що вони нас здолають?

– Такими заявами, я так думаю, шведи просто намагаються показати, що вони, мовляв, не бояться України, а вірять в себе. Шведи суто на психологічному рівні тиснуть.

– Польщі у першому раунді плейоф випало грати з Албанією. Як на мене, «кадрі» на суперника немає чого нарікати й збірна вашої країни точно фаворит протистояння.

– Небезпечний суперник, навіть дуже. Не так давно, у кваліфікації до Євро-2020, Польща грала з Албанією. На виїзді ми їм програли (0:2), вдома мінімально перемогли (1:0). Пам’ятаю, у грі в Варшаві албанці мали чимало моментів біля наших воріт, добряче попсували нам нерви…

Взагалі в Албанії дуже пристойна команда, кістяк якої формують кваліфіковані гравці з клубів італійської Серії А (Хюсай із Лаціо, Ісмаїлі та Асллані з Торіно, Дьїмсіті із Аталанти, Рамадані й Беріша із Лечче, – прим. В.Г.).

Так, Польща фаворит, але наша збірна не любить, не вміє грати першим номером. Навіть з Мальтою ми добряче помучились у завершальному матчі групового етапу відбору (поляки перемогли 3:1, поступаючись по ходу гри, – прим. В.Г.).

– У вирішальному матчі за вихід на Мундіаль нас, цілком ймовірно, очікує протистояння Україна – Польща. Чого нам варто очікувати від такої дуелі, якщо вона станеться, хто вирве путівку на ЧС та полетить до Північної Америки?

– Оооо, це питання мені вже задавали ваші колеги з польського телебачення 🙂 Вважаю, якщо все ж гратимуть Польща та Україна, то шанси абсолютно рівні – 50 на 50.

Дуже важливо, де пройде гра. Сумніваюсь, що ваша федерація (УАФ) погодиться на організацію поєдинку у Польщі, хоч саме в нас українці й грали останнім часом, то у Вроцлаві, то у Варшаві. І це зрозуміло [що УАФ не захоче грати з Польщею на її території]. Логічно позбавити нас переваги, я про фанів.

Якби Польща грала проти України років вісім-десять тому, я б віддав перевагу «кадрі» і не тому, що сам поляк.

– А чому ж?

– Тоді більшість гравців збірної Польщі грало у європейський збірних, вони починали другу половину сезону в січні-лютому, а в Україні чемпіонат після зимової паузи розпочинався в березні. Тобто одна збірна [Польщі] , її футболісти, були б у кондиціях, а інші [українці] лише починали втягуватись у гру після зимової паузи.

Років десять тому кістяком України були гравці Динамо, Шахтаря, Дніпра. Майже всі хлопці з команд Вищої ліги, мало з європейських, а нині навпаки – у вас майже вся збірна, її виконавці, представники європейських клубів.

– А ще тоді у нас був дуже яскравий лідер – Андрій Шевченко, нині ж у вас є харизматичний ватажок – Роберт Левандовський. Хіба це не перевага – мати зірку такого калібру в складі?

– У Роберта буде своя надмотивація, бо це його останній шанс зіграти за Польщу на великому турнірі. Останнім часом у Польщі його трохи критикують, мовляв, мало за збірну забиває, але ж він стільки років виступає на найвищому рівні й нині грає не по п’ять-десять хвилин, а переважно увесь матч.

– В України є сподівання, що, можливо, до матчів плейоф на ЧС відсидить свою дискваліфікацію наша зірочка – Мудрик. За умови появи Міші у складі, шальки терезів схиляться на бік синьо-жовтих?

– Мудрик багато часу втратив, просидів без жодної ігрової практики. Навіть якщо йому дозволять грати в березні, це вже буде не той гравець, яким він був у Шахтарі та Челсі. Чи вистачить Мудрику часу, щоб підтягнути свою форму? Не знаю…

Гравець він класний, безумовно, але й без Мудрика в України хороших вінгерів вистачає – Зубков, Циганков. В центрі мені подобається, як грає ваша шістка – Калюжний. Дуже якісно на оборону відпрацьовує, руйнує.

Найбільше мені шкода, що чи Україна, чи Польща, на жаль, на чемпіонат світу точно не поїдуть…