Український футбол

Грецький 25-річний правий захисник Вереса Константінос Стамуліс дав інтерв’ю «УФ» про свій життєвий шлях, футбольну кар’єру та початок виступів у Рівному.

Цього літа Константінос Стамуліс став першим грецьким футболістом в історії Вереса й одразу завоював прихильність вболівальників червоно-чорних своєю пристрастю та непоступливістю на полі. У позаминулому турі УПЛ з Олександрією (1:1), хоча й не без долі фарту, він записав на свій рахунок перший гол на українській землі – дивовижний удар з флангу з гострого кута.

Редакція сайту «Український футбол» записала ексклюзивне інтерв’ю зі Стамулісом, аби краще розкрити його для широкого загалу українських глядачів. Напередодні матчу з Епіцентром грецький гравець розповів про своє футбольне становлення, прихід у Верес та те, яких цілей прагне досягнути у найближчому майбутньому.

– Константіносе, як оцінюєш останній домашній матч для Вереса проти Зорі (0:0) у десятому турі УПЛ?

– Мої почуття – досить змішані. То була дуже важка гра з великою кількістю фізичних дуелей.

Ми створили кілька хороших гольових моментів, але не змогли ними скористатися, і водночас дозволили супернику створити кілька можливостей – здебільшого через власні помилки. Над цим нам безперечно потрібно працювати й вдосконалюватися.

У другому таймі ми отримали ранню червону картку і мусили грати вдесятьох. Позитивним моментом є те, що після вилучення стали компактнішими, скоротили проміжки між нашими лініями та боролися за кожен м’яч. Ми проявили велику пристрасть, характер та відданість – і це те, що мені дуже сподобалося в команді.

– У матчі попереднього туру також вдома з Олександрією (1:1) ти забив якийсь дивовижний гол. Що це було?

– Це був чудовий момент для мене – забити той гол.

Я завжди хочу грати в атаці та створювати моменти, щоб допомогти своїй команді досягти результатів. Сподіваюся, що в майбутньому буде більше таких голів – і навіть кращих. Я щодня наполегливо працюю, щоб це сталося.

– Що ти думаєш про першу третину сезону у виконанні Вереса?

– Якщо на мить відкинути турнірну таблицю – адже наша позиція зараз не та, на якій ми хочемо та здатні бути – я щиро вірю, що у нас дуже хороша команда з багатьма талановитими гравцями, які можуть змінити ситуацію.

Крок за кроком ми стаємо більш об’єднаними як колектив, оскільки ми – нещодавно створена команда з багатьма новими гравцями. Тільки-но ця хімія повністю розвинеться, я впевнений, що ми досягнемо того місця, на яке заслуговуємо.

Звичайно, наші вболівальники відіграють у цьому величезну роль. Їхня підтримка багато значить для нас, особливо в домашніх іграх, де неймовірна атмосфера дає нам необхідний додатковий поштовх.

– Ти народився у Патрах. Як розпочав грати у футбол?

– Патри – прекрасне місто з великими футбольними традиціями та історичним клубом Панахайкі.

Моя пристрасть до футболу почалася, коли я пішов подивитися матч свого дядька – з того дня хотів постійно мати при собі м’яч.

– Хто твої батьки?

– Мого батька більше немає з нами – він помер шість років тому. Його втрата залишила глибокий шрам, який ніколи по-справжньому не загоївся.

Після його смерті я пообіцяв собі, що зроблю так, щоб він пишався мною. Щоразу, коли виходжу на поле, я відчуваю, що він поруч зі мною – не на трибунах, де він раніше сидів, а спостерігає згори, з неба.

Моя мама досі живе в Афінах і часто мене відвідує. Вона завжди була моєю найбільшою прихильницею, і я знаю, що вони обидва, по-своєму, завжди поруч зі мною.

– Як ти потрапив до клубу АЕК (Афіни), та чому тобі не вдалося закріпитися там?

– АЕК – один з найбільших клубів Греції, і саме там я зробив свої перші кроки у футбольній кар’єрі.

Я починав в академії та пройшов шлях до першої команди. Саме там я сподівався отримати свій шанс – на жаль, він так і не випав. Це клуб з великим бюджетом і гравцями, які приходять із самого верху, тому молодому гравцеві нелегко знайти місце.

– Примітно, що ти дебютував на міжнародному рівні за збірну Греції U-19 у матчі саме проти однолітків з України (0:1). Чи запам’ятався тобі хтось з наших гравців?

– Я пам’ятаю, що це була дуже хороша команда – тактично сильна, з великою кількістю атлетичних гравців та дуже швидкими вінгерами. Я не виокремив нікого конкретно, бо всі вони були справді хороші.

– Як ти став гравцем Вереса? Що тебе зацікавило у цьому варіанті?

– Я вирішив приєднатися до Вереса, бо з першої ж миті розмови з людьми з клубу я відчув, що вони щиро вірять у мене, і це багато для мене значило.

Мене також вразили цілі клубу та рішучість усіх, хто тут працює, допомагати йому зростати та вдосконалюватися сезон за сезоном.

– Чи мав ти пропозиції від інших клубів?

– У мене були пропозиції й від інших клубів, але, як я вже згадував раніше, люди з Вереса підкорили мене з першої ж розмови.

– Чи не боявся ти війни? Що каже твоя сім’я?

– Спочатку ми всі боялися війни – і моя сім’я, і я. Однак невдовзі ми зрозуміли, що Рівне – безпечне місто, і з кожним днем страх, який у нас був, зникає.

– Як тобі футбольна атмосфера у Рівному?

– Я, чесно кажучи, вражений атмосферою тут, у Рівному. Щоразу, коли ми граємо вдома, не можу дочекатися, щоб вийти на поле. Наші вболівальники неймовірно нас підтримують, і вони справді наш 12-й гравець.

– Як складаються твої відносини з головним тренером Олегом Шандруком?

– Він вірив у мене з самого початку. У нас дуже добрі та чесні стосунки, і він дуже допомагає мені розвиватися як гравцеві своїми порадами. Я щиро поважаю його як людину, так і як тренера.

– Яке враження на тебе справив президент Вереса Іван Надєїн?

– Він дуже хороша та позитивна людина. Те, як він спілкується, змушує тебе почуватися комфортно, коли ти з ним розмовляєш. Він дуже наполегливо працює з великою пристрастю та любов’ю до команди.

– Чого очікуєш від наступної гостьової гри чемпіонату з Епіцентром?

– Ми виходимо на кожен матч налаштованими на перемогу. Нам потрібні три очки в наступній грі, як з психологічних міркувань, так і в контексті турнірної таблиці. Я вірю, якщо ми зіграємо так, як можемо, то досягнемо позитивного результату.

– Хто, на твою думку, був найуспішнішим грецьким гравцем в українському футболі?

– Я знаю, що не так багато грецьких гравців виступали в УПЛ, але, виходячи зі статистики, я б сказав, що Сотіріс Балафас виділяється найбільше.

– А який український гравець, на твій погляд, був найуспішнішим у грецькому футболі?

– Не можу не згадати свого друга, футболіста, з яким я мав честь грати поруч. Він має неймовірний характер і відігравав провідну роль в захисті – Дмитро Чигринський.

– Які цілі ти ставиш перед собою?

– Мої цілі – довести людям, які в мене вірили, що вони мали рацію, допомогти команді реалізувати свої завдання, ставати кращим гравцем і кращою людиною щодня, і завдяки усьому цьому продовжувати розвиватися у своїй футбольній кар’єрі.