Український футбол

Колишній футболіст збірної України Євген Левченко поділився думками про гру збірної України у кваліфікації ЧС-2026.

Підопічним Сергія Реброва вдалося оформити дві важливі перемоги над Ісландією (5:3) та Азербайджаном (2:1), реабілітувавшись за провалений старт відбору на Мундіаль.

– Євгене, дві перемоги України в жовтні переважають над проблемами в побудові гри?

– Результат може дещо збавити критику, але проблеми в нашій грі нікуди не поділися. Якщо подивитись, як складно давались нам ігри з Ісландією та Азербайджаном, нам вдалося забити практично все, що ми створили. Багато питань залишає відсутність чіткого розуміння, в що ми граємо. Запасу боєздатності десь не вистачає, логіка в прийнятті рішень.

На ейфорії далеко не заїдеш. Після 3:3 в Рейк’явіку я вже думав, що це все для нас. На щастя, хлопці продемонстрували, що вміють витягувати такі ігри на свою користь.

– Камбек Малиновського – головна окраса жовтня?

– Було помітно, що Руслан вийшов грати з бажанням битися за Україну. Брав на себе лідерство. Я дуже радий, що він повернувся після складної травми і непримітного періоду в Дженоа. Малина показав, що він в повному порядку.

Коли в тебе є гравці, які можуть в моменті вирішити епізод, це дуже грає на руку. Коли в твоїй команді є хлопці калібру Малиновського, Зінченка, Миколенка, Яремчука, які знають, що потрібно для потрапляння на великі турніри. Ці гравці можуть допомагати тренеру в досягненні результату.

– Невже потрібно було чекати травми Судакова, щоб новачки отримали свій шанс?

– Ми побачили в дії Волошина, який віддавав всього себе в обох зустрічах. Перші хвилини отримав Велетень, у якого непогано виходить в УПЛ. Той-таки Очеретько. Після цих матчів стало зрозуміло, що хлопцям можна довіритись у відповідальний момент. Такі гравці нам потрібні, не лише на другому плані. Коли в тебе є сформований кістяк – це круто, але фактор довгої лавки так само є важливим.

– За цим не криється страх відповідальності на плечах штабу Реброва?

– Я не згоден, що Ребров боїться відповідальності. Багато залежить від того, як тренерам вдається контролювати роздягальню. Так само відповідальність лежить на гравцях, які виконують настанови тренерів. Якщо це не працює – питання до тренера. Займатись плітками без фактів буде невдячною справою. Всієї картини ми не знаємо.

– При вас не простежувалось подібного в збірній?

– Загальний план на гру приймали всі. Між собою ми могли проговорювати деталі, як краще взаємодіяти в різних фазах. Комунікація – звична штука, коли потрібно вчасно зреагувати, коли щось може піти не за планом.

– Доля України вирішуватиметься в листопаді. Які сподівання покладаєте на ігри з Францією та Ісландією?

– Я бачив, за яких розкладів ми можемо обійти Францію і здобути пряму путівку на ЧС, але це може стати серйозним випробуванням для хлопців, які не можуть похизуватись стабільністю. Якщо об’єктивно оцінювати, то для нас ключовою є гра з Ісландією. Чіплятися на “Стад де Франс” і, в підсумку, залишитись ні з чим, може коштувати нам ресурсу в плані відновлення.

Ми не можемо собі дозволити тасувати ростер з 50+ гравців, як це робить Дешам. Сподіватись, що Азербайджан зможе повернути борг за поразку Ісландії в Баку (0:5) буде складно, особливо враховуючи, в якому накаті зараз перебувають ісландці. Я знаю, як після 2016 року вони сильно вклались в інфраструктуру. Набудували полів та манежів. Дитячі тренери підібрані високої кваліфікації. Це круто і може послужити прикладом для УАФ, у кого можна перейняти досвід.