Український футбол

Гендиректор “Оболоні” Олександр Різниченко поділився враженнями від засідання клубів УПЛ стосовно системи арбітражу у чемпіонаті України.

– Це питання підіймалось в минулому сезоні. Відбувалась зустріч УАФ в присутності Катерини Монзуль, генерального секретаря Ігора Грищенка. Тому це питання обговорювалось тоді і були напрацьовані моменти, щоб поїхати в одну з європейських країн і вивчити, як там все відбувається в цьому питанні.

Обрали Німеччину, поїхали туди наші представники з “Полісся” і Кривого Рогу. Приїхали, доповіли. Ми напрацювали такий проєкт, наше бачення і затвердили його вчора на загальних зборах. Усі 16 клубів проголосували за. Зараз передамо в УАФ, щоб вони опрацювали і після цього відбудеться знову робоча зустріч і будемо бачити, яка позиція з цього питання відносно УАФ. Якщо у них є бажання щось змінювати – будемо в цьому питанні рухатись.

Усі 16 клубів УПЛ були вчора присутні на цьому зібранні. Вівся протокол, все відповідно до статуту, до всіх вимог, щоб не було ніяких питань. По кожному пункту проєкту було відповідне голосування і в кінцевому результаті це все було прийнято в цілому і за основу. Було прийнято рішення направити його до УАФ для подальшого його опрацювання та обговорення.

Це має бути окремий незалежний орган, в який повинні входити представники УПЛ, ПФЛ і представники від УАФ. Орган, який буде керувати всіма цими процесами.

Не повинно бути такої закритості, як наразі у нас вона є в нашому Комітеті арбітрів. Вони опираються на якусь конвенцію, яку ніхто не бачив, ніхто не чув. Наші представники, коли спілкувалися в Німеччині, вони говорили про цю конвенцію, їм кажуть: “А яка конвенція? Ми ніколи не бачили і не чули. Ми відкриті для всіх клубів, ми відповідаємо на всі дзвінки, пояснюємо. Арбітри виходять, пояснюють свої помилки”. Якщо арбітр, наприклад, помилився, він може вийти до клубів, вийти на пресконференцію, подивившись і переглянувши цей матч вибачитися перед клубами за те, що він помилився.

Але основне питання в тому, що на даний час клуби не беруть участь у затвердженні арбітрів, яких Комітет арбітрів призначає на сезон, на обслуговування цих матчів. Загалом кажучи, УПЛ є роботодавцем, тому що УПЛ оплачує все, за виключенням, можливо, тільки екіпірування. УПЛ оплачує навчання, збори, проживання, харчування і так далі. Заробітна плата – це все лежить на плечах українських клубів. А яким чином впливати на ті чи інші моменти?

Ми, наприклад, не розуміємо, який рейтинг у наших арбітрів, як він визначається, чому арбітри, які припустились помилки, наприклад, в одному турі, в наступному турі, вони теж допускаються до роботи. Хочу вам навести приклад нашій матчі з київським “Динамо” (2:2), де Шурман, ми можемо сказати, на 99% він забрав у нас перемогу. Але в наступному турі він вже працював арбітром ВАР.

Тому таких питань не повинно бути. Арбітри теж повинні відчувати відповідальність за свої дії і повинні розуміти – якщо вони допустилися грубих помилок, значить або вони будуть судити, працювати на матчах, можливо, через тиждень-два, через місяць, а може зовсім їх відправлять туди в Першу лігу для того, щоб вони там працювали. Якщо це буде прийнято таке рішення, просто треба підіймати відповідальність арбітрів за свої дії.

І найголовніше в цій ситуації, що відповідальність за роботу арбітрів та їхню якість в тому числі беруть і УПЛ, і ПФЛ. Вже не можна сказати, що тут тільки Комітет арбітрів. На наше бачення, задача Комітету арбітрів – готувати арбітрів, давати їм оцінку, як вони відпрацювали свою роботу, рекомендувати цих арбітрів, які можуть працювати в УПЛ, ПФЛ, U-19 і так далі. А вже має бути структура, яка буде преміювати цих арбітрів, або показувати їм напрямок в іншому напрямку, якщо вони не відповідально виконують свою роботу, або просто немає в них професіоналізму. От і все.