Український футбол

Колишній півзахисник збірної України Артем Яшкін, який учора, нагадаємо, увійшов до тренерського штабу київського «Динамо», поділився своїми враженнями від матчу відбіркового турніру ЧС-2026 Азербайджан — Україна (1:1), який відбувся вчора в Баку.

— Артеме, як можна охарактеризувати такий підсумок матчу в Баку для всієї України?

— Дуже погано, що не виграли. Саму гру, вибір складу і як була побудована гра, інакше як провалом не назвеш.

— На чому ґрунтується ваш висновок?

— Азербайджан оборонявся щонайменше в п’ять захисників, а ми поставили чотирьох центральних півзахисників і лізли через середину. Там купа народу, де дихати навіть складно. Також у першому таймі використовували більшою мірою лівий фланг, а про Коноплю забули. Після перерви вже був задіяний правий фланг, ніби команда боялася головного тренера, атакуючи подалі від його очей. Ширини не було, швидких атак теж не було, а при втраті м’яча був відсутній контрпресинг.

Показовий момент був у другому таймі, коли Забарний біля штрафного майданчика суперника загубив м’яч, а сім футболістів у жовтих футболках просто на це дивляться. Передачі були дуже дрібними, центральні півзахисники Бондаренко та Очеретько прибігали до захисників і забирали м’ячі. А попереду нікого не було, всі скупчилися в центрі. Я не знаю, за рахунок чого збірна України хотіла перемогти в цьому поєдинку. За рахунок класу? Але цей варіант не пройшов.

— Пенальті у ворота Азербайджану на 3-й хвилині був?

— Складний момент. На мій погляд, мінімальне порушення правил було. Це має вирішувати арбітр. Хоча варто зазначити, що Ванат не встигав до м’яча. Але впевнений в одному, що в центрі поля суддя б свиснув фол.

— Як пояснити 75% володіння м’ячем практично без гольових моментів?

— Грали собі у квадрат. Підходять до штрафного майданчика суперника і втрачають м’яч, хоча в цій зоні все потрібно робити на порядок швидше, чого у футболістів збірної України не спостерігалося. Агресії в атаці не було. Один раз Зубков нормально зіграв один в один і в підсумку стався гол.

— Неспішна гра збірної України стає її візитною карткою?

— Швидше за все, так. І мене дивує те, що перший тайм ми весь час провалюємо. Можливо, аналітична група неправильно інформацію доносить. Адже всім було відомо, що Азербайджан стоятиме в обороні. Її потрібно розтягувати, а ми робили навпаки. Другий тайм був ніби трохи кращим. У мене таке відчуття, що все аналізується в перерві, а не перед грою.

— Чи зіграла злий жарт із командою Сергія Реброва самовпевненість після забитого м’яча?

— Я б це назвав самозаспокоєністю. У команди, яка багато обороняється і потім-таки пропускає гол, психологічний стан падає до нуля. Класні команди в цей час добивають суперника. А збірна України відійшла і почала катати м’яч. Виходить, що гравці не вірять, що можуть забити два м’ячі. Тим більше Азербайджану. Я цього не розумію.

— Не хочеться все валити на головного тренера, але я не пригадаю, щоб Сергій Ребров колись брав провину на себе.

— Як не дивно, але я також цього не чув. Ми всі хочемо більшого від цієї команди. А як його чекати? Хоч якийсь рух уперед має бути. Гра не змінюється з чемпіонату Європи. Усе одне й те саме. У кожної команди має бути свій стиль. Але чи впізнаємо ми збірну України, якщо переодягнемо її в інші футболки, питання. Може, в мені говорять емоції і не все так погано, не знаю.

— Заміни в другому таймі також не посилили нашу гру?

— А як вони посилили? Навал наприкінці матчу, коли в штрафний побігли Забарний і Матвієнко. Судаков після забитого м’яча загубився на полі. Шапаренко назад часто повертався. У грі «синьо-жовтих» не було цілісності.

— Хто вас розчарував у складі збірної України? Не тому що помилявся, а тому що міг або повинен був зробити більше.

— Усі зіграли, приблизно, на одному поганому рівні. Одним словом, не змогли обіграти найслабшу команду нашої групи. Уже й поле винне, може, й вітер увесь час дув у наш бік. Відмовок можна знайти безліч, але результату немає. Щось потрібно поміняти, може, у ставленні до справи, в аналізі…

— Кажуть, коли команда довго не виграє, то вона перебуває в ямі. Це можна зараз застосувати до збірної України?

— Це, звісно, різні речі, але якщо судити за грою і результатами нашої головної команди країни, у якої поки що не видно прогресу, то у ваших словах є частка правди. Ми вже не знаємо, чи може збірна України обігравати аутсайдера, у грі немає запасу.

— Проте хочеться бути оптимістом у такий нелегкий для України час. Усе, як і раніше, в наших руках?

— Якщо є теоретичні шанси, то вони є і практичні, тож залишається тільки сподіватися, що збірній вдасться їх реалізувати. Аби не було аналізу заради аналізу. Ось після Франції зробили висновки і вже зіграли внічию. Ми не дали бій Азербайджану, а суперник зміг це зробити.