Український футбол

Колишній захисник Динамо Владислав Ващук болісно переживає смерть Сергія Баланчука, який загинув у війні з російськими окупантами.

“Ми сиділи за однією партою. Він був круглим відмінником – для нашого динамівського футбольного спорткласу це було явище, і мені всі заздрили, думали, що я вчуся добре, бо списую. Я не списував, варіанти ж були різні, але завжди дивувався тому, як швидко Серьога вирішує складні завдання і пише довгі твори.

Ми дружили так, як тільки можна було дружити в юності – коли знаєш, що друг з тобою, правий ти чи ні, добре тобі чи погано. Дружили вчотирьох. Банда. Інші прибивались ненадовго, але не затримувалися.

Ми разом грали у Динамо-3, разом переходили до Борисфена, разом поверталися до Динамо. Тільки я тоді потрапив до основного складу, а Серьога разом із Сергієм Федоровим та Санею Шовковським потрапили у дубль. Він був єдиним, хто тоді одразу ж підтримав і зрозумів моє рішення, попри порушену домовленість. Сказав, що я правий, на 100%.

З Динамо він перебрався до Ізраїлю, до Маккабі, пограв там, потім грав у Ворсклі, а потім… Потім він зробив абсолютно несподівану кар’єру юриста, адвоката, спростовуючи поширену думку, що футболісти на таке не здатні. Життя розводило нас у різні країни та міста, але однозначно ми завжди були раді бачити одне одного. Така юність як була у нас – це кровний зв’язок на все життя, але усвідомлюється це все набагато пізніше, звичайно.

Два роки тому була зустріч однокласників – начебто в іншому житті. Він написав мені у травні. Повідомив, що він уже в армії. Я не очікував, звичайно. Серьога Баланчук, і раптом – армія. Переписувалися дві години. Про що – не знаю. Про все. Про те, що відбувається. Про війну. Про людей. Про життя.

Вчора вдень повідомили, що Сергій загинув. Потрапив під обстріл під Бахмутом. Коли похорон – напишу окремо. Досі не можу повірити, що його більше немає. Герої не вмирають”, – написав Ващук у Facebook.