Український футбол

– Самоприниження “Динамо” триває. Жодних висновків не зроблено після протистояння з “Пафосом”?

– А якщо згадати виступ у минулому етапі Ліги Європи, плюс ці матчі, то складається катастрофічна ситуація. Йде повна деградація команди. Що говорити, якщо на 21-ій хвилині рахунок міг би бути вже 3:0 на користь “Маккабі”. А гол киян у другому таймі виглядає як проста випадковість. У гравців в очах спостерігається спустошеність, а найстрашніше – байдужість. Таке враження, що їх заганяють на поле з-під палки, і вони просто відбувають номер. І жодних не може бути відмовок: не граємо вдома, важко й довго добиратися, дуже втомлюємося… Важко! Тоді акуратно складіть форму і займіться іншою справою. Нашим воїнам в окопі набагато важче. Сабо правильно каже: “Де знаходять таких футболістів?”. Шкода тільки Ярмоленка, якому доводиться в 35 років на заході кар’єри нести цю ганьбу на своїй шиї. І що впало в око – фізично команда “мертва” і пацієнт уже в реанімації (сміється).

– А як можна назвати необдуманий вчинок Вівчаренка, який без ігрової необхідності стрибнув прямою ногою в суперника, і підвів і так нещасну команду. Частка провини поразки на його совісті, чи не так?

– Це потрібно запитати в головного тренера про ігрову дисципліну. Між іншим, це не перший такий випадок. В останньому розіграші Ліги Європи “Динамо” грало проти “Ференцвароша”, і за рахунку 0:0 ще в першому таймі в такий спосіб було вилучено Дубінчака, який стрибнув у ноги супернику. Після вилучення кияни посипалися, програвши 0:4. Історія повторюється.

– Доводиться з усіма фахівцями обговорювати “прохідний двір” динамівського захисту. Пара Попов і Михавко постійно влаштовують “день відкритих дверей”. У цій грі побачили інше поєднання: Біловар і Михавко. Але від перестановки місць нічого не змінюється. Як був захист дірявий, так і залишився. І, на жаль, складається таке враження, що в нас у футбол грають уже по блату. Вам так не здається?

– Таке враження, що не тільки одна фігура грає по блату, а вся команда (сміється). Вийшов Попов і став грати в парі з Біловаром. І що? А нічого! Третій гол вони разом проґавили, суперник їх розрізав передачею за спину, Перец вискочив по центру через їхню зону, з-під них спокійно і забив. Будь-яке вибігання за спину – це постійна небезпека. Але проблема у “Динамо” не тільки в захисті, проблема у всіх лініях і ланках. Де “дорогий” Шапаренко, якого зовсім не видно на полі? З такою грою він і цента не коштує. Де “найкращий” бомбардир Ванат, який не може обіграти захисника один в один? За володінням м’ячем у нас найкращий воротар Нещерет, і він набрав найбільше дотиків. Тому що вся гра не вперед, а назад через воротаря, гравці не знають, що робити з м’ячем, тому назад і назад.

– Картина гри “Динамо” сумна…

– Від “Динамо” лишилася тільки буква. Пора перейменовувати назву клубу на щось інше, щоб ці… не ганьбили таке “Динамо”. Здається, гравці вже навіть не сприймають критику на свою адресу, вони до неї адаптувалися. Немає бажання битися за емблему колись славного і зіркового “Динамо”. І це дуже сумно.