Український футбол

Спортивний директор “Вереса” Юрій Габовда розповів про трансферну кампанію клубу цього міжсезоння.

– Юрію Вікторовичу, цього літа в клубі з’явилися нові обличчя. Але перш ніж перейти до літніх підписань, хочеться згадати тих гравців, з якими ми вже попрощалися. Як ви оціните ці кадрові зміни?

– Кадрові зміни були важкими для нас. Чотири основних гравці з основного складу нас залишили з різних причин. Це серйозний виклик для нашого клубу.

– Цього літа нашу команду залишив капітан, не побоюся цього слова, легенда – Богдан Когут. І в соціальних мережах було досить багато критики з приводу того, як клуб попрощався з цим гравцем. Подібні зауваження лунали минулого літа після прощання з Михайлом Шестаковим. Як ви можете прокоментувати цю ситуацію?

– Щоб щось коментувати – потрібно знати, що відбувається в клубі. Перед заключним матчем сезону проти ЛНЗ ми обговорили з Богданом ситуацію. Ми запропонували йому вийти на поле і попрощатися з уболівальниками. Тобто ми оголосили Богдану, що на 99,9% це буде його останній поєдинок. Ми хотіли з ним попрощатися красиво – так, як він на це заслужив. Це було особисте рішення Богдана – не робити цього. Чому? Могло статися все що завгодно. Ми могли не знайти кандидатуру для заміни і так далі. Тобто Богдан ще сподівався на те, що, можливо, все-таки він залишиться у нас на якийсь певний період, якщо ми не впораємося на трансферному ринку і не знайдемо заміну. Можливо, це десь виглядало з його боку логічно. Ми знайшли голкіпера, укомплектувалися. Тому не можна сказати, що клуб повівся якось некрасиво. Ми все заздалегідь обговорили з Богданом. А люди, які про це не знають, можуть тільки сидіти вдома і писати в соцмережах коментарі. Я також можу повернутися до теми з Михайлом Шестаковим. Він так само віддав клубу дуже багато років, і ми поважаємо цю людину, яка завжди сумлінно виконувала свою роботу. З Михайлом ситуація була не настільки однозначною. Ми на 100% не знали заздалегідь, що будемо прощатися. Це рішення було прийнято вже в ході трансферної кампанії. Але ми запропонували Михайлу прийти на першу гру минулого сезону – попрощатися з уболівальниками, зробити перший удар по м’ячу, виголосити промову. На той момент він уже мав контракт в іншому клубі і відповів, що не має можливості прийти в той день. Ми нікого не забуваємо, ми всіх цінуємо. Просто спочатку потрібно розібратися в ситуації, а потім щось коментувати.

– Цього літа нашу команду також покинув Віталій Дахновський, який перейшов до клубу Першої ліги. Що Ви думаєте з цього приводу?

– Віталій завжди залишався з клубом чесним, відвертим. Він дав обіцянку, що не хоче йти з цього клубу безкоштовно. Буду відвертим, пропозицій щодо Віталія Дахновського від клубів УПЛ не було. Отримали таку пропозицію від Буковини. Я вів переговори з клубом і озвучував їх Віталію. Розповів про всі умови, всі нюанси. І Віталік вирішив погодитися на цей виклик. Ми, як клуб, також розуміємо його, розуміємо, що людина віддала клубу досить багато. Тепер він хоче нових викликів. Ми враховували в першу чергу думку гравця, його бажання. А потім вже разом з клубом приймали рішення.

– Чому пішов Руслан Степанюк?

– Руслан – великий професіонал, чесна людина. Я йому повністю довіряю. Людина прийняла таке рішення, попросила час розібратися в своїх подальших планах. Було дуже багато чуток, що Руслан нібито спеціально попрощався з нами, щоб піти в інший клуб на більш вигідний контракт і так далі. Він ніколи такого не зробить.

– Також були чутки про інтерес інших клубів до Андрія Кожухаря. Це правда?

– Ми не раз заявляли – будь-який наш гравець може бути проданий. Андрій своєю грою, своїм прогресом доводить, що на нього є попит. Так, це дійсно правда. Ним цікавляться певні клуби.

– В умовах повномасштабної війни не всі легіонери готові приїхати в Україну. Наскільки складно зараз запросити іноземця в наш клуб?

– Це найскладніше трансферне вікно за період, який я перебуваю у «Верісі». Якби ми закрили ті позиції, які були напрацьовані, ми б дуже сміливо крокували вже в новий сезон з великою впевненістю. Але, на жаль, багато гравців в останній момент відмовлялися, і ми переключалися вже на інших кандидатів. Але були такі, які погоджувалися легко. Як приклад – Костас Стамуліс. Розмова з ним була найкоротшою, і він багато на війні не акцентував.

– Як закінчилася історія з Луаном Кампосом?

– Насправді, вона ще не закінчена. І вона триває. Але кожне слово зараз може бути використано проти нас у подальшому розвитку даної ситуації.

– Яка головна стратегія розвитку молоді на цей сезон?

– Ви можете бачити навіть по товариських матчах, що є певні молоді гравці, які підключаються до тренувань, беруть участь у спарингах.

Ми спостерігаємо за ними і на цьому певному етапі можу сказати, що вони дуже непогано себе проявляють. Я не хочу конкретики, але ми спостерігаємо за кожним з них. І ті хлопці, які на даний момент отримують свій шанс – вони найближче до того, щоб постукати в двері першої команди. Це сигнал для всіх гравців U19. Все залежить від них самих.

– Цього літа нашу команду залишив Орест Лепський, перейшовши в черкаський ЛНЗ. Було багато коментарів з приводу цього переходу. У тому числі – від батька Ореста. Що Ви можете розповісти про цю ситуацію?

– Якщо ми згадаємо, як він прийшов в наш клуб, хто його виховав, хто його взяв – це був Олег Миколайович Шандрук. Ще в кінці минулого сезону я отримав інформацію про те, що батько Ореста відправляє відеоролики з грою свого сина в усі клуби Прем’єр-ліги. У той же час, він в особистих повідомленнях мені писав, що їх серце червоно-чорне, вони хочуть бути в «Верісі» і так далі. Ми чітко знали, що Орест їде з нами на збори. Орест про це знав, готувався. Почалися незрозумілі якісь дії з боку батька. У нас була зустріч з батьком Ореста Лепського. На цій зустрічі були я та Іван Олексійович. Ми почули від нього фрази про те, що немає різниці між Орестом і Ямалем, який перебуває в Барселоні. Тому що вони зараз на одному рівні. Тільки Ямаль отримує свій шанс у Барселоні, а у нас тут нібито трохи інша політика. Ми запропонували людині контракт. Найперший аргумент був той, що ми не хочемо п’ять років, а хочемо три. Якщо ти сильно любиш цей клуб, яка різниця три роки чи п’ять?

Клуб тебе виховує, клуб дає тобі шанс грати в УПЛ. Звичайно, клуб хоче отримати за тебе щось. Для нас це незрозуміло. І зараз, маючи інформацію, що Орест Лепський проміняв «Верес» на ЛНЗ і підписав з ними контракт саме на п’ять років – не розумію, де логіка тих слів, які ми чули і від Ореста, і від його батька?