Український футбол

Желько Любенович залишив пост головного тренера Ворскли, пропрацювавши менше місяця.

Сербський тренер заявив, що причиною відходу стали погрози з боку агентів, які нав’язували йому гравців, а потім змусили покинути Україну. Прізвище агентів Любенович не назвав.

Згодом телеграм-канал «Бомбардир» озвучив два прізвища – це Костянтин Лемішко (ексфутболіст Ниви Тернопіль, Олександрії) та Ярослав Зварич. А журналіст Володимир Звєров повідомив, що фігурантів викликали на допит у комітет етики та чесної гри УАФ.

Сайт «Український футбол» зв’язався із Ярославом Зваричем за коментарем.

– Ярославе, телеграм-канал «Бомбардир» назвав вас і Костянтина Лемішка фігурантами справи щодо погроз Жельку Любеновичу, а Володимир Звєров сказав, що вас уже запросили до комітету етики та чесної гри УАФ. Це правда?

– Учора мені зателефонував [голова комітету етики та чесної гри УАФ] Андрій Давиденко і сказав, що хоче викликати мене і Костянтина Лемішка на допит стосовно ситуації з Любеновичем, який заявив, що йому погрожували.

Одразу скажу, що це відвертий наклеп.

Такого не було і не може бути з нашої сторони. Я нічого не боюся, готовий їхати в УАФ і пройти всі процедури. Я не дам, щоб моє прізвище фігурувало в незрозумілих історіях.

За 10 років роботи у футболі жоден гравець чи тренер не заявляв, що я тисну або погрожую. Цей випадок – перший і, вважаю, безпідставний.

– Це ви привели Любеновича у Ворсклу?

– Так. Ситуація була така. Подзвонив наш давній товариш, який сказав, що Ворсклі потрібно знайти тренера. Я порекомендував Любеновича. Протягом доби ми все зробили. Я був разом з Любеновичем і зустрічався з одним із керівників Ворскли. Жельку сподобався проект і умови, які запропонував клуб, і він одразу підписав контракт.

– Так чому тоді Любенович пішов із Ворскли, не пропрацювавши там навіть місяць?

– Любенович захотів, щоб залишився кістяк команди: Пердута, Скляр, Нестеренко, Кулач. Один з директорів Ворскли йому сказав: «Якщо хочеш, то веди з ними переговори. Клуб не може забезпечити їхні фінансові апетити». Любенович декілька разів зустрічався з цими футболістами, але домовитися не вийшло, не зійшлися по зарплаті.

Він подзвонив мені і почав жалітися, що в нього немає футболістів. Я був спокійний, казав: «Желько, заспокойся, зараз команди УПЛ повернуться зі зборів і буде нагода взяти когось в оренду. Також можна подивитися молодь».

Коли стало зрозуміло, що у Ворскли справи з фінансами не надто райдужні, ми попросили Желько Любеновича працювати з тим складом, який вже є в клубі.

Але щойно контракт був підписаний, він почав активно наполягати на підписанні кількох нових гравців – особливо одного, якого дуже хотів бачити в команді. Ми ж неодноразово пояснювали, що цей «особливий» футболіст просто не дотягує до рівня основи. Теж саме йому сказали і директори – що не бачать цього гравця в команді, бо в нього велика зарплата і він нічим не допоможе Ворсклі. Такого висновку вони дійшли, коли подивилися на цього гравця у спарингу.

Спершу Любенович з нами погоджувався, але потім знову повертався до цієї теми і вперто просував цього гравця.

Це викликало у нас серйозні підозри: чи не стоїть за цим якась не зовсім чиста історія? Чи не йдеться про спробу провернути сумнівний трансфер?

Згодом, зрозумівши, що побудувати сильну команду без фінансових вливань не вдасться, а провернути підкилимні схеми в клубі не вийде, Любенович вирішив піти раніше строку. І замість того, щоб чесно сказати, що не впорався, почав сипати голослівними звинуваченнями – мовляв, на нього тиснули, ледь не погрожували.

– Дайте конкретну відповідь – ви його залякували чи ні? Чи була якась жорстка розмова із Любеновичем, щоб він міг її сприйняти, як погрозу на свою адресу?

– Нічого такого не було. Була лише одна розмова про того футболіста, якого Любенович дуже сильно хотів підписати.

Потім Любенович почав мені надзвонювати і казати, що це я всіх налаштував у клубі проти цього гравця. Я додав у конференцію Лемішка і в телефонній розмові ми про все поговорили. Ми висловили свою думку, Любенович – свою. Розмова відбулася на підвищених тонах, але ніяких погроз там не було. Любенович підвищив голос на мене, а Костя у відповідь – на нього. Звичайна робоча розмова. Все!

Робочі розмови у футболі бувають емоційні. Але це не означає погрози. Це звична частина живої професійної дискусії.

Через два дні у Любеновича було день народження, я його привітав, він підняв слухавку, Лемішку також відписав. А на другий день з’явилася інформація, що він покидає Ворсклу.

– Що це за футболіст, якого так хотів Любенович?

– Я прізвище називати не буду.

– Він з УПЛ, українець?

– Українець. Скажу так: ця людина кругом була, але ніде толком не заграла.

– Лемішко ваш партнер? У вас є агентські ліцензії?

– Ні, у мене і Лемішка немає агентських ліцензій. Ми партнери, але не агенти, просто консультуємо футболістів і співпрацюємо з агентами, у яких є ліцензія ФІФА.

– Ви із Лемішком були знайомі з Любеновичем до того, як привели його у Ворсклу?

– Я – так, Лемішко – ні. Свого часу я відправляв Жельку у ФК Минай футболістів.

– Чи платили вам Любенович або Ворскла якісь гроші?

– Любенович спитав: «Скільки з мене за вашу роботу?». Але ми одразу відповіли, що гроші нас не цікавлять, ми просто даємо йому шанс працювати, щоб він здобув собі ім’я у тренерській роботі: «Ворскла – це гарний бренд і ти можеш повернути команду в УПЛ, показавши, що є кваліфікованим тренером». Ворскла нам теж нічого не платила.

– У чому був тоді ваш інтерес, якщо не в грошах?

– Це була просто допомога нашому старому другу, який попросив знайти тренера для Ворскли.

– Чи спілкувалися ви з Любеновичем після його інтерв’ю, де він сказав про погрози?

– Востаннє я з ним розмовляв на його день народження. На наступний день я хотів відправити до Любеновича одного футболіста, написав йому, але він не відповів. Потім хлопці сказали, що він іде з команди. Також телефонував Любеновичу вчора. Хотів у нього запитати про цю ситуацію. Може, йому хтось інший погрожував, а не ми? Також цікаво, як він трактує слово «погроза», можливо, якось по-іншому? Проте Любенович не підняв слухавку, тож розмови не відбулося.

– Як думаєте, чому тоді Любенович сказав, що йому погрожували?

– Я думаю, він просто придумав відмазку, бо не хотів працювати з тими футболістами, які були на той момент у Ворсклі. Зрозуміло, що туди приїжджали гравці не найвищого рівня, але були перспективні, з якими треба було працювати і щось ліпити. А Любенович хотів все і одразу.

На перегляді у Ворсклі був захисник Гірник-Спорту Принс Чібуезе. Любенович сумнівався, чи варто його брати, а Бабич, як побачив нігерійця у двосторонці, то одразу сказав підписувати.

Я Любеновичу одразу сказав, що не буду нав’язувати футболістів: «Бери в команду, кого хочеш, головне – дай результат».

– Що будете робити далі?

– Поїду в УАФ, пройду всі процедури і детектор брехні. Також ми підготували лист до УАФ, де все пояснили. Я буду до останнього відстоювати своє ім’я. Хоча я не розумію до чого тут комітет з етики та чесної гри, якщо я не ліцензований агент.

На Любеновича ми також подамо позов до громадського суду щодо наклепу. Нехай відповідає за свої слова.