Український футбол

Захисник Олександр Романчук пояснив, чому змінив «Кривбас» на клуб, який не так давно вибивав «Зорю» з єврокубків.

— Олександре, як давно з’явився варіант з «Університатею»?

— Приблизно за два-три тижні до мого приїзду сюди. Агент зателефонував і повідомив, що є зацікавленість від клубу. Я сказав: добре, давай розглядати, слухати, що вони пропонують. І, чесно кажучи, цей варіант мені одразу сподобався. Я розумів, що це може бути хороший крок для мене. Почав аналізувати чемпіонат, команду, умови — зважував усі за і проти. Але остаточне рішення тоді ще не приймав — очікував, можливо, з’являться інші варіанти. Але все ж я тут — і не шкодую.

— Чи слідкував за новою командою?

— До цього не дуже стежив за тамтешнім чемпіонатом, але загалом знав про «Університатю». Пам’ятав, що українські клуби грали з ними в єврокубках. Також звертав увагу на Румунію, коли тут грав Коноплянка — дивився та розумів, що за чемпіонат, які команди в топі.

— Які завдання стоять перед «Університатею» на новий сезон?

— Це амбітна команда, яка ставить перед собою тільки максимальні цілі. Від самого початку нашого спілкування з клубом йшлося лише про перемоги та боротьбу за перші місця. Тобто мова лише про найвищі завдання в чемпіонаті.

— Кого з відомих гравців можеш виділити у команді?

— Перш за все, я б виділив гравців збірної Румунії. Наприклад, нашого капітана Нікушора Банку, а також Владіміра Скречу, який грає на позиції опорного півзахисника. До речі, вони протистояли збірній України в матчі на Євро-2024.

— Як пройшло перше знайомство з тренером Мірелом Радоі?

— Ми вперше поспілкувались по відеозв’язку, коли йшли перемовини і я ще був у «Кривбасі». Були на зв’язку тренер і спортивний директор. Вони дуже тепло мене прийняли, мені сподобалось, як вони говорили. Тренер сказав, що бачить мене в команді, зробив кілька компліментів. Поговорили про тактику, про цілі, про те, що від мене будуть вимагати. Загалом ми швидко знайшли спільну мову, і після тієї розмови я вже знав, що мене там чекають. Залишалося, щоб клуби домовились.

— Чи згадували разом з новими партнерами, тренерами чи керівництвом матч єврокубків проти «Зорі»? Якої вони думки про український футбол?

— Так, згадували. Розповідали, що грали проти «Зорі» в Польщі. Перша гра була дуже важка — програли 0:1, і казали, що могло бути й 0:5, настільки «Зоря» їх переграла. Але вдома Крайова виграла 3:0 і вже не залишила шансів.

Говорили, що «Зоря» була сильною командою, грати проти неї було непросто. Загалом в них позитивне враження про український футбол. 

— Чи правда, що до клубу можуть приєднатися й інші українські легіонери — Ісенко, Луньов або Вантух?

— Цього я не знаю. Я не компетентний у таких питаннях. Краще звертатися до керівництва клубу чи спортивного директора.

— Яка твоя особиста мотивація в новому клубі?

— Розвиватись, рости, перемагати, ставати сильнішим як футболіст і як професіонал. Хочу набратись досвіду в іншій країні, в європейському чемпіонаті. Це можливість зіграти в єврокубках, тому мотивація максимальна.

— Ти вже маєш досвід виступів за кордоном. Що можеш сказати про Румунію в порівнянні з попереднім досвідом — угорським?

— Очікував, що Румунія і Угорщина — схожі країни, але після приїзду зрозумів, що тут зовсім інший менталітет. Люди набагато тепліші, відкритіші, привітні.

Угорці були трохи стриманішими. Тут же з першого дня відчувається інший настрій — і в команді, і в повсякденному житті. Уже був у банку, лікарні — скрізь дуже приємні люди. Коли чують, що я з України — питають про війну, співчувають, засуджують росію, путіна. Це приємно і дуже важливо.

— Попереду у твоєї нової команди матчі єврокубків. Перший суперник — боснійський «Сараєво». Які шанси у твоєї нової команди проти цього опонента?

— Я вважаю, що є всі шанси. «Сараєво» — сильна команда у своїй країні, але наше завдання — вийти до групового етапу. Тож неважливо, хто суперник — ми будемо грати на перемогу.

— Завдання «Університаті» на єврокубковий сезон не обмежується тільки груповим етапом?

— Головне наразі — пройти до групового етапу. А далі — перемагати в кожному матчі. Це клуб, де програш не сприймається. Усі — і тренер, і керівництво — заряджені на перемоги. Їх енергія, настрій, те, як вони це подають — все це надихає. Відчуваєш, що треба викладатися на максимум.

— Де будеш жити у Крайові — на базі чи в квартирі?

— Тут є хороша база, де можна жити, але незабаром приїде дружина, тому зніму квартиру, і житимемо сім’єю там.

— А як оцінюєш інфраструктуру клубу, чи вже встиг з нею ознайомитись?

— Відзначу, що інфраструктура на дуже хорошому рівні. Є сучасна тренувальна база з кількома якісними полями, все необхідне для відновлення: медичне обладнання, сауна, джакузі, басейни — холодний і гарячий, тренажерний зал. Все компактно, зручно і комфортно.

— Як попрощався із «Кривбасом»?

— Це було на зборах. Була така досить чутлива розмова. Я зібрав всіх на вечері, встав і сказав, що хочу поділитися кількома словами. Сказав те, що було, напевно, в серці. Цей рік був дуже важливим у моєму житті. Ми багато пройшли разом. Навіть жартували, що це був рік за три — бо стільки всього сталося: і єврокубки, і чемпіонат, і зміни в команді. Було багато різних моментів — і сумних, і веселих.

Ми дійсно стали одним колективом, дуже згуртувалися. Звісно, було сумно прощатися. Тим більше, що це був вже переломний момент: багато футболістів з того складу пішли, залишилось лише кілька. Прийшли новачки, новий тренерський штаб. Тож я просто попрощався, подякував і побажав хлопцям успіху.