Український футбол

Відомий тренер Сергій Ковалець оцінив перспективи провідних клубів УПЛ і молодіжної збірної України.

— Одразу чотири клуби Першої ліги піднялись у класі. Але одразу виникли питання наскільки серйозні та тривалі ці проєкти?

— Важливо, щоб досягнення на футбольному полі підкріплювалися міцною основою — власною інфраструктурою. Свого часу мені довелося працювати в Словаччині, де федерація дуже принципово ставилася до виконання вимог акредитації. Бувало, що клуби вигравали Першу лігу, але залишалися ще на рік — просто через відсутність належної інфраструктури. Там є чіткий регламент, і його дотримуються. Можливо, і ми поступово прийдемо до таких стандартів.

Особливо зараз, коли маємо свіжі приклади для наслідування — «Карпати», ЛНЗ, «Колос», «Полісся». Попри війну, ці клуби інвестують у власну базу, розвивають інфраструктуру. Якщо ставиш перед собою серйозні цілі — насамперед потрібно подбати про фундамент.

Показовий приклад — «Колос». Коли команда вийшла до УПЛ, вона тимчасово грала на «Оболонь-Арені», оскільки будувала власний стадіон. Але вже за рік повернулася до Ковалівки — на сучасну арену з хорошою інфраструктурою. Такий системний підхід мені особисто дуже імпонує.

— Не можу не поцікавитися, як справи в «Олександрії», кольори якої захищає ваш син. У клубі відбулися зміни — новий тренерський штаб, пішли досвідчені гравці…

— Так, зараз «Олександрія» проходить етап перебудови. Але я переконаний, що в клубу не лише яскраве минуле, а й перспективне майбутнє. Чимало говорили про роботу Руслана Ротаня, і не дарма — прогрес команди за три роки його керівництва справді вражає. Але важливо, що почесний президент Сергій Кузьменко та його син проявили далекоглядність, як керівники — вони довірили тренеру час, ресурси, і це дало результат.

Без терпіння, взаєморозуміння й готовності до компромісів навряд чи ми побачили б ту «Олександрію», яка змусила говорити про себе і здобула історичне «срібло». Це був плід кропіткої, послідовної роботи. 

— Який настрій у сина зараз? Як оцінює поточну ситуацію в команді?

— Кирило розповідав, що в команду приходять сильні новачки, потрібен лише час, щоб вони зігралися. Водночас чимало класних футболістів залишилися — тож є підстава для оптимізму. Будемо сподіватися, що команда зможе зберегти рівень і далі прогресувати.

— Новим головним тренером став Кирил Нестеренко. Ви знайомі з ним?

— Так, ми перетиналися на тренерських курсах. Він справив гарне враження — логічно мислить, чітко формулює думки під час практичних занять. Важливо, що він мав досвід роботи асистентом у Миколи Костова в кам’янській «Сталі» — це дало йому шанс навчатися в досвідченого фахівця, бачити внутрішню кухню зсередини.

До речі, і Владислав Лупашко («Карпати»), і Младен Бартулович («Металіст 1925») також починали як асистенти, і це стало міцною основою для їхнього подальшого зростання. А от Імад Ашур, який одразу очолив «Полісся», не маючи досвіду помічника, можливо, саме через це швидко завершив свою каденцію.

— Як ви оцінюєте перспективи Руслана Ротаня в житомирському «Поліссі»?

— «Полісся», не демонструючи яскравої гри, вже два роки поспіль пробивається до єврокубків. Результат давали індивідуальні якості — Назаренка, Бабенка, Гуцуляка… Зараз помітно, що Руслан Ротань намагається прищепити команді стиль, у який грала його «Олександрія». Але в контрольних матчах поки що не все виходить.

Тут важливо, щоб зійшлися кілька факторів — час, підбір виконавців, атмосфера в колективі. Спостерігати за цим процесом буде справді цікаво. Водночас у Житомирі можуть бути й інші очікування — інші умови: краща інфраструктура, фінансування, база. І відповідно — менше терпіння. У «Олександрії» Ротань мав три роки, а тут часу значно менше. Якби він забрав із собою 4−5 гравців, з якими вже працював, процес адаптації був би легшим. А так — нова команда, а до старту сезону залишається всього кілька тижнів.

— Не можу не спитати про виступ молодіжної збірної України на Євро. Тим більше, турнір проходив у Словаччині, зокрема у Прешові — місті, де ви працювали головним тренером «Татрана».

— Так, знайомі місця. Від Прешова до Кошице — всього 30 кілометрів, там також грала наша «молодіжка». Було приємно знову побачити ці стадіони.

Щодо виступу — виникло відчуття дежавю, якщо згадати гру національної збірної на дорослому Євро. Там була поразка від Румунії на старті — і тут те саме з Данією. Потім перемога над Фінляндією, але знову не вдалося здобути потрібний результат у вирішальному матчі — цього разу з Нідерландами.

У грі з Данією, коли вели 2:1, можна було зіграти більш прагматично — підсилити опорну зону, втримати результат. Але команда пропустила двічі й виглядала розгублено. Нідерланди були свіжішими, злішими, створювали більше моментів. Важливою втратою стала дискваліфікація Володимира Бражка. У матчі з Фінляндією вже було видно, що він «висів» на жовтій картці — варто було його замінити. Але цього не зробили, він отримав другу жовту на рівному місці — і пропустив вирішальний поєдинок.

— Тобто, причина не лише в результаті?

— Звісно. Молодіжна збірна — це, насамперед, етап підготовки футболістів до національної команди. Колись, за часів Павла Яковенка, наша «молодіжка» також невдало виступила на Євро, посіла останнє місце в групі. Але з того складу виросли гравці, які стали основою національної збірної — Ярмоленко, Коноплянка, Ракіцький, Степаненко. Тож головне — які кадри виростуть з цієї команди, а не лише фінальний результат на турнірі.

— У четвер у Лізі Європи проти фінського «Ілієса» на тренерському містку «Шахтаря» дебютує турецький фахівець Арда Туран. Через ранній старт офіційних матчів «гірникам» довелося форсувати підготовку. Чи не може це негативно позначитися на команді протягом сезону?

— Дійсно, ранній старт у кваліфікації змушує змінювати звичний ритм підготовки. Це певний виклик, але у «Шахтаря» достатньо якісних, талановитих футболістів, хороша глибина складу, є з кого обирати. Якщо новий тренерський штаб зуміє швидко знайти спільну мову з командою, грамотно розподілити навантаження і вчасно давати ротацію, то цей форсаж не стане проблемою.

Також цікаво буде побачити, який футбол запропонує Арда Туран. Він харизматичний, з великою ігровою історією за спиною, але досвіду тренерської роботи на такому рівні в нього небагато. Чемпіонат Туреччини, де він працював, не входить до топ-ліг Європи. Проте новизна підходів може дати команді новий імпульс. Сподіваюсь, «Шахтар» покаже достойну гру не лише у кваліфікації, а й далі — і порадує як власних вболівальників, так і всіх українських любителів футболу.

— А що скажете про «Динамо»? Київський клуб поки не підписав жодного новачка…

— Ситуація в «Динамо» неоднозначна. З одного боку, відсутність нових підписань справді викликає занепокоєння серед уболівальників, адже конкуренція зростає, і всі очікують підсилення. З іншого — в команди вже сформувався кістяк молодих гравців, які мають певний досвід і пройшли непрості випробування в минулому сезоні.

Найголовніше — Олександр Шовковський пройшов серйозну професійну трансформацію. Він працював у штабі національної збірної, а як головний тренер «Динамо» не тільки стабілізував ситуацію, а й привів команду до чемпіонського титулу. Це додає йому авторитету та впевненості.

Зараз перед ним стоїть завдання закріпити результат і вивести команду на стабільно високий рівень. Для «Динамо» важливо не лише боротися за чемпіонство всередині країни, а й гідно представляти Україну на міжнародній арені. Цей сезон може стати визначальним — чи зможе «Динамо» повернути собі статус флагмана у сучасному футбольному контексті. Все залежить від того, наскільки швидко і впевнено Шовковський реалізує свої ідеї та наскільки ефективно команда зреагує на виклики сезону.