Український футбол

Вихованець “Динамо” Артем Старогородський розповів про період кар’єри в київському “Арсеналі”.

– Головною командою у вашій кар’єрі можна назвати Арсенал, де ви стартували та досить тривалий час пограли під керівництвом легендарного Олександра Заварова. Як склалися ваші відносини?

– Ми з ним пару місяців назад зустрілися на турнірчику, в якому я брав участь. Анатолійович нагороджував. Тепло поспілкувалися та позгадували приємні моменти.

Він підтримував розкуту атмосферу в команді. До когось з гравців довіра була більшою, до когось – меншою, але не було напруження. Анатолійович заохочував проявляти ініціативу та ухвалювати неординарні рішення на полі. Відчувався його досвід.

Він пограв за Ювентус, поїхавши туди тоді, коли це було неможливо. Вірогідно, саме там він перейнявся тією свободою, якої не вистачало в СРСР. Усе складалося добре.

– Чи хвалився Заваров перед гравцями своїми регаліями?

– Ні. Нічого такого від нього й близько не було. Ніколи не казав: “Я – віцечемпіон Європи, а ви нічого не досягли”. Він в цьому плані скромний.

– То які історії згадували із Заваровим?

– Згадували часи, коли Арсенал ще належав місту й взагалі було невідомо, чи існуватиме він. Гроші то платили, то ні. Непросто доводилося. В останній момент вирішилося, що клуб забере Вадим Рабінович.

Також згадували невеселу історію, коли в останній грі на турецьких зборах за тиждень до старту другої частини чемпіонату я та Віталік Мандзюк у безневинній ситуації вдвох пішли на м’яч, і хоча обидва крикнули: “Я”, в підсумку зіграли один одному в голову. Я втратив свідомість. Не знаю, наскільки мене вирубило. Віталік трохи міцніший, тому був при пам’яті. Голову довелося зашивати. Вдома вийшов з літака без очей, бо усе опухло й синці опустилися.

– А що скажете про сина Заварова Валерія, який був у команді? У професійному футболі він не затримався.

– Він мав дані, але було видно, що не хотів напружуватися. Більше на лайті. Вийшло – добре. Ні – також непогано:) Не знаю. Ніяк особливо його відзначити не можу.

– Історія з відставкою Заварова була якоюсь мутною.

– Для нас це також було незрозуміло. Ми провели перший збір в Туреччині й усе було добре. Потім полетіли назад на триденні вихідні, а Анатолійович залишився. Чи суперника хотів подивитися, чи щось таке. Команда повернулася з відпочинку, й на тренуванні нам оголосили, що Заваров звільнений. Начебто з ним розмовляв Рабінович, й він був у нетверезому стані. Два-три дні ми тренувалися під керівництвом помічника Заварова вже покійного Василя Євсєєва, а потім приїхав В’ячеслав Грозний.

Говорили, що Заварова звільнили за п’янку. Я сумніваюся. Там якісь інші моменти, про які знають лише Заваров та Рабінович. Через телефон визначити, що людина п’яна, звільнити її, потім програти суд та віддавати гроші… Ну, така собі історія.

Старші хлопці якось намагалися вплинути на Рабіновича та телефонували йому. Однак той відповів, що рішення вже прийняти й змінити його не можна, – розповів Старгородський в інтерв’ю УФ.