Український футбол

Колишній головний тренер “Динамо” Олександр Хацкевич прокоментував історії, які були викладені його колегою Олегом Лужним в автобіографічній книзі “Без компромісів. Чесна історія нашого футболу”.

– Олександре Миколайовичу, як прокоментуєте цитату Лужного з його книги: “Коли команда робила трансфери захисників, то мені навіть не давали їх дивитися, хоча б по відео. Так було з покупками Піваріча, Кендзьори, Шабанова. Виходить, від мене навіть експертизи не вимагалося. Я зробив для себе висновок, що головний тренер навіть не цікавився моєю думкою?”.

– Олег Романович – шанована людина, не тільки в українському футболі, але й в англійському. Він має свою думку і своє бачення на різні теми, тому його заява мене не особливо здивувала.

Я читав уривок з книги Олега Романовича, де він висловився про братів Суркісів у часи, коли був виконуючим обов’язки головного тренера – що ці люди не вміють керувати футбольним клубом. От це для мене було дивно. Навіщо тоді Лужний вдруге пішов у “Динамо” на роботу, коли я його покликав помічником, до людей, які не вміють керувати?

Що стосується його заяви, що його думкою не цікавилися щодо Піваріча, Кендзера і Шабанова, то я не пам’ятаю цей момент і чи було у нього взагалі бажання дивитися цих футболістів. Всі питання, які стосувалися трансферів, ми обговорювали з Шацьких і селекційним відділом, але останнє слово завжди було за мною і президентом. Я вже не пам’ятаю, чи був присутній при цих розмовах Лужний, але він точно був залучений в командний процес.

Я точно пам’ятаю, що Олег Романович пропонував лівого захисника Василя Кравця, але у нас тоді був Піваріч, потім з’явився Миколенко. Я тоді сказав, що Віталій буде заміною Піваріча в майбутньому.

– Лужний у своїй книзі пише, що це він переконав вас дати шанс Миколенку і частіше йому довіряти.

– Я ж кажу, що думка Лужного теж враховувалася. Але першим, хто запропонував кандидатуру Миколенка, був Шацьких, який працював з ним в Академії та U-19. А те, що Олег Романович “переконав мене”, то помічники і потрібні для того, щоб в деяких моментах переконувати головного тренера. Його думка, як захисника, для мене була важливою. Нехай тоді буде досягненням Лужного те, що Миколенко заграв у “Динамо”.

Скажу одне прислів’я: “Якщо зробив людині добро, то відійди на безпечну відстань, щоб хвилею подяки не накрило”.

– Також Лужний говорив, що коли ви відбували дискваліфікацію в матчі з “Олімпіком”, він вивів команду на поле, хотів зробити заміну, але ви йому не дозволили. Іноді ви давали йому слово в роздягальні, коли ситуація ставала критичною, і потрібно було підвищити голос, в цей момент “футболісти лякалися, як миші”. Але, каже Лужний, на емоціях далеко не заїдеш, і потрібна системна робота.

– Я пам’ятаю гру з “Олімпіком”. Я спостерігав за матчем з верхньої трибуни “Олімпійського”, а Лужний був на бровці. Зараз є зв’язок і тренерський штаб спілкувався зі мною під час матчу, коли хотів провести заміни, ми радилися. Але в тій грі головним тренером був Лужний, і я надав йому всі повноваження.

Олег Романович – дуже імпульсивна людина, і саме тому я запросив його до свого штабу, щоб була різноманітність. У нього завжди є своя думка, і він спокійно міг її висловлювати, як і будь-який інший мій помічник, але останнє слово щодо основного складу завжди було за мною.

А те, що Олег Романович підвищував голос і футболісти лякалися, то із сьогоднішнім поколінням не завжди потрібен батіг. Ми були різні: я – добрий поліцейський, Лужний – злий поліцейський, а Шацьких – нейтральний. Так і працювали.

– Лужний каже в книзі, що ви працювали в інтересах однієї контори, не називаючи її, але можна здогадатися, що він має на увазі ProStar Шаблія. Як приклад, він наводить трансфер “лівого” Кадірі.

– Нехай він тоді прямо скаже, в інтересах якої контори я працював? У нас були футболісти і з ProStar, і від інших агенств. “Динамо” працювало з багатьма, а у мене в той час взагалі не було контракту з жодним агентом.

Коли ми шукали підсилення, то, в першу чергу, дивилися на своїх вихованців, потім на внутрішній чемпіонат і вже потім йшов іноземний вектор. Ми постійно були в контакті з селекційним відділом. Я не міг один приймати рішення без Михайличенка, Безсонова і президента клубу.