Український футбол

7 червня збірна України зіграла товариський матч на турнірі Canadian Shield, програвши команді Канади з рахунком 2:4.

Своїми думками про цю зустріч з сайтом Sport.ua поділився колишній наставник синьо-жовтих Мирон Маркевич.

– Мироне Богдановичу, склад нашої збірної, як на мене, був наближений до оптимального, але що це було на полі?

– Я навіть не знаю, для чого було туди їхати. Так ходити по полю неприпустимо. Через пару місяців грати проти Франції в відборі на чемпіонат світу. Треба хоч якийсь тонус тримати. Я був дуже засмучений тим, як ми дуже просто пропускали голи. Одне добре, що це був неофіційний матч.

– Футболісти часто говорять, що грають для ЗСУ. Не соромно?

– Хлопці, напевно, дивились, цю стидобу. Хай пропустили чотири м’ячі, але ж біля чужих воріт майже нічого не створили. Зі сторони збірної України була незрозуміла гра. Так не можна. На трибунах були присутні багато співвітчизників, вони чекали приїзду нашої команди, а вона віддячила вболівальникам бесхарактерною поразкою. Мені було стидно за національну команду.

– Перед цим збором усі були здивовані, чому Сергій Ребров викликав лише одного номінального нападника.

– Так, Владислава Ваната відпустили в молодіжну збірну, а Артем Довбик, мабуть, був травмований. Тим не менш, звісно, що треба було когось взяти ще, хоча б спробувати дати шанс. То вже справа головного тренера, чому він так вирішив. Це питання краще йому поставити.

– Ви згодні з Олександром Головком, який сказав, що Канада грала офіційний матч, а ми – товариський?

– Повністю. Було одразу видно, що канадці хотіли виграти. Це було зрозуміло по реакції головного тренера і лаві запасних господарів. А ми вийшли на поле потрусити одним місцем.

– Здалося, що деякі наші гравці боялися стиків?

– Ну, так (посміхається). Як боїшся, то завжди тебе наздожене травма.

– Хлопці хочуть вже відпочити?

– Про що ми балакаємо. Раз ти вийшов на полі, а тим паче у футболці національної команди, ти повинен землю гризти, але видати свій максимум.

– За які заслуги викликають до збірної Бондара? Що він такого демонструє в «Шахтарі»?

– Вирішили спробувати. Але ми бачимо, що експеримент, м’яко кажучи, не вдався. Є проблеми, треба когось шукати. У нас крім Забарного дуже серйозні претензії до оборони.

От мене дивує, що Ілля провів повний чемпіонат в АПЛ, грав за збірну і при цьому він був свіжішим за тих, хто відпочивав в українському чемпіонаті. У нас же – це курорт, а не чемпіонат. То вийдіть хоч на одну гру і покажіть себе.

– Дуже погано, як на мій погляд, зіграв й один з найдосвідченіших гравців нашої збірної Матвієнко. Вам не здається, що останнім часом захисник регресує?

– Я не розумію, як з таким досвідом можна давати себе обігравати. Але саме страшне, що ніхто не хоче відпрацьовувати в обороні. То чому тоді не перейти на другу схему гри, з двома опорниками. Так не можна, таке враження, що футболісти збірної України хочуть грати тільки з м’ячем. Всі тільки позначають боротьбу. Франція – це ж не Канада. З такою грою восени можна отримати повну торбу. Так, Калюжний намагався щось зробити, але цього було дуже замало. Інші – на чистих м’ячах. Це футбол вчорашнього дня. Є ще гравці, треба думати, тому що з таким складом на Францію краще взагалі не виходити.

– Хто був найкращим, ви вже сказали.

– Так. Однозначно, це Забарний. Він хотів грати. Решта, це таке…

– Які слова, ви як тренер, сказали б гравцям в роздягальні?

– Не знаю. Це вже не перший раз трапляється такий провал. Румунія – на чемпіонаті Європи, Бельгія – в Лізі націй. Зараз от Канада. Я розумію, що програти можна, але ж не так, без волі.

– Це натяк на думки стосовно головного тренера?

– Ні в якому разі, що зараз треба когось міняти. Футболісти самі повинні задуматись, у що вони грають. Всі ж слідкують за збірною України. Тим більше зараз, коли є серйозні проблеми в державі, а національна команда тримається. Ото є основне. Але цього, наразі, ми не бачимо.

– Після такої поразки збірна, аби реабілітуватися, повинна розірвати Нову Зеландію?

– Справа не в Новій Зеландії. Треба готуватись до відбірного турніру ЧС-2026, зокрема, до перших матчів проти Франції і Азербайджану. Тому що там не буде часу на розкачку. І я вже казав, що Франція – це не Канада. Якщо цій топ-збірній дати розгулятися, то можуть бути дуже погані наслідки. Треба щось міняти, бо подібні невдачі вже затягнулися.