Український футбол

Пресслужба криворізького клубу наводить обрані моменти бесіди.

– Іване, розкажіть про свою сім’ю.
– Вона у нас велика. Тато, мама і дев’ятеро дітей. Я  всіх своїх рідних дуже  люблю. Коли довго не бачуся з ними, сумую за домівкою. Кожного вечора  спілкуюся з рідними по телефону. Приємно, коли дізнаюся, що в них все добре. Ми – одне ціле. Радий, що нині маю змогу фінансово допомагати батькам, сестрам і братам, аби вони не мали скрути. Чималу частину зарплатні передаю їм. Адже були в нашій сім’ї і доволі непрості часи.

– Сьогодні ви – знаний футболіст. Кому, передусім, завдячуєте успішній кар’єрі?
– Своєму першому футбольному наставнику Жану П’є. Він тренував команду першого дивізіону, в якій я розпочинав свій шлях, як юний футболіст. Завжди опікував, і по-батьківськи ставився. Ми з ним до цих пір частенько спілкуємося, раджуся з ним з багатьох, в тому числі і житейських питань. Тренував Жан П’є і збірну команду Камеруну. Чудова людина!  Всі футболісти його цінують за чуйність і професіоналізм.

– Спробую вгадати, яка вам українська страва найбільше смакує. Борщ?
– Борщ, борщ, м’ясом! А до нього ще на обід подають грінки, часник, сало, але їх я не люблю.

– В яких місцях Кривого Рогу під час відпочинку уболівальники можуть  вас зустріти, аби взяти автограф на  добру згадку?
– З великим задоволенням гуляємо з друзями в  центральних парках міста, також поблизу «Квіткового годинника», в районі 95 кварталу. Кривий Ріг – великий, я поступово  адаптувався до нього. Знаю дороги від готелю, де проживаю, до магазинів, ринків, кав’ярень, ресторанів, місць, де багато пішоходів прогулюються. Криворіжці – доброзичливі люди. Посміхаються, вітаються.