Український футбол

Капітан Фенікса-Маріуполя Андрій Богданов розповів про плани на найближче майбутнє в контексті продовження професійної кар’єри гравця.

“Натяки були, але поки немає чого коментувати, бо немає конкретики”

– Андрію, я мав розмову з Максимом Фещуком перед поновленням змагань у весняній частині Першої ліги і з-поміж іншого він тоді сказав, що з усіма гравцями клуб підписав контракти лише до кінця сезону 2024/25 років. Виходить, що нині ви вільний агент?

– Ні. В мене контракт з Фенікс-Маріуполем до 30 червня. Тож, я ще не вільний агент.

– Пропозиція щодо продовження контракту від керівництва вашого нинішнього клубу вже надходила?

– Скажу так – поки нічого не вирішено. З керівництвом клубу розмови щодо пролонгації контракту не мав.

– Не повірю, що вам не натякав Фещук, мовляв, Андрію, ми на тебе розраховуємо й надалі. Йому точно потрібні перевірені, досвідчені бійці, як ви.

– Ну… Так, натяки були, але поки немає чого коментувати, бо немає конкретики. 

– Від інших клубів, не Фенікса-Маріуполя, вже були пропозиції?

– Тільки сезон закінчився… От лише на тому тижні завершилися змагання в Першій лізі (мова про групу на Вибування). На минулому вікенді дограли і в УПЛ. Тож подивимося, чи будуть пропозиції. Поки немає.

“Медіаліга – цікавий турнір, який динамічно розвивається, але поки все ще хочу грати серед професіоналів”

– У свої 35 ви вже “наїлися” футболом, чи ще є сили та побажання, як кажуть деякі гравці “попилити”, тобто дати куряви на полі?

– Мотивація грати ще є.

– Я вам такого не бажаю, не подумайте, та раптом пропозицій від професійних клубів не буде, готові перейти до команди з Медіаліги? Наприклад, долучитися до Ігнісу, де нині грають ваші ексодноклубники по Динамо Артем Мілевський та Олександр Алієв. 

– Думаю, що пропозиції все ж будуть. 

– До рівня Медіаліги зарано скочуватись?

– Знаєте, Медіаліга доволі цікавий турнір, який динамічно розвивається, але поки все ще хочу грати серед професіоналів. 

– Зрозуміло. А що як запросить якийсь клуб із Другої ліги, погодитесь, чи те не ваш рівень?

Читай також: Офіційна заява “Металіста 1925” щодо інциденту на матчі з “Лівим Берегом”

– Поки я дивлюсь на команди рівня Другої ліги, скажімо так. Я повторюсь, мотивація в мене є, вистачає, сил також. 

– Наскільки мені відомо, нині ви не співпрацюєте ні з яким агентством чи агентом, а шукати клуб самотужки не надто просто…

– Це питання я б залишив без коментарів. Незабаром, побачимо, як воно буде.

– До чого я поставив попереднє питання. Маючи контракт з хорошим агентством чи агентом, можна було б подумати й про варіант продовження у Європі. Невже не хотіли б повернутися до Старого світу й пограти там?

– А виїхати до Європи як? Ми ж з вами в однаковій ситуації знаходимося.

– Обидва призовного віку. В Європі нині мають своє агенство добре вам відомі Роман Зозуля та Євген Коноплянка, може б допомогли якось порішати цей момент, працевлаштувати?

– Подивимося, буду спілкуватися, розмовляти. Нині я от тільки повернувся додому, до Києва після реально дуже важкого тримісячного етапу. Хочеться нині трохи відпочити, а потім вже займатися справами.

“Це стереотип нашого футболу, що 35 років, то вже пенсія”

– Як би ви оцінили сезон 2024/25 років для ФСК Маріуполь, трансформованого у Фенікс-Маріуполь загалом? 

– Дуже важкий сезон, але ми зробили велику справу – зберегли прописку для команди в Першій лізі. Хочеться подякувати людям, які врятували ФСК Маріуполь від його зникнення з футбольної мапи України, простягли руку допомоги йому в такий непростий час. 

– Якщо говорити про сезон в контексті індивідуальному, особисто для вас, як він минув? Ніби стабільно грали, травм уникали.

– Я отримав величезний досвід, от про що найперше хотів би сказати. Дуже сильно подорослішав за минулий сезон. Побачив, що таке Перша ліга, зрозумів, які проблеми в цьому дивізіоні є. Відмінне загартування на майбутнє. Дякую Богові, що живий-здоровий.

– Вам вже 35. Час подумати вже й про спортивну пенсію, без образ. У нас мало хто грає до 40. Вже бачите себе в ролі тренера, наприклад?

Читай також: Плейоф УПЛ. “Металіст 1925” – “Лівий Берег” 1:0. Відеоогляд

– Це стереотип нашого футболу, що 35 років, то вже пенсія. Багато хто реально так вважає, не буду називати прізвищ цих людей. Я ж певен, якщо гравець професіонал, слідкує за собою, виконує всі вимоги тренера на полі, то чому в 35 років треба вішати бутси на цвях? 35 – це просто число. Якщо є сили, є мотивація, немає травм – грати можна і в 35, і в 36, і в 37 років. Є ж приклади в Європі. 

– Наприклад культовий оборонець Мілану Паоло Мальдіні, який зав’язав з професійним футболом і взагалі в 40 років.

– Чи Златан. Ібрагімович в 41 рік завершив грати на професійному рівні. Це в нас, в Україні чомусь після 35 починають говорити, мовляв, пора завершувати. І говорять це люди, які самі свого часу самі нарікали, мовляв – “от, мені там 35, а мене списують”. Нині ж мають певні керівні посади і самі так роблять… 

– І все ж, ви не відповіли на питання стосовно тренерства. Бачите себе у майбутньому саме в такій іпостасі?

– Бачу себе в майбутньому виключно у футболі. Я люблю цю гру, вона – моє життя. Хочеться ще пограти, вкотре наголошу на цьому. Головне, щоб без травм. Далі ж… Може буду тренером, бажання таке є, а може функціонером. 

“Реально круто, що є такий шанс, працювати на ТБ. Сподіваюсь, картинку я не псую”

– Останнім часом ви частенько почали з’являтися на телебаченні в ролі експерта. У цьому напрямку не маєте наміру рухатись, розвиватися?

– Мені дуже подобається працювати на телебаченні в ролі експерта. Це теж дуже цікавий досвід для мене. Реально круто, що є такий шанс, працювати на ТБ, що мене запрошують. Сподіваюсь, картинку я не псую.

– Ні. Повірте. Говорю зі знанням діла, бо працював до початку повномасштабної війни на ТБ понад 15 років. Наостанок, хвилювалися чи ні перед і під час першого прямого ефіру? Чимало людей реально бояться камери.

– Та ні, я ж у футболі давно. Камери не боюся. Розумію, що потрібно вміти і на неї працювати, розмовляти. Медіа та футбол дуже сильно пов’язані. Без вболівальників, без телевізійних шоу футбольних немає вогню. Дуже хочеться, щоб фани нарешті вже повернулися на трибуни, повноцінно, а не як зараз по тисячі – півтори.