Український футбол

Півзахисник «Динамо» Микола Михайленко розповів про чемпіонство, конкуренцію з Володимиром Бражком, а також виклик до збірної України.

– Знаєте, коли тримаєш кубок вперше в житті, то це особливі якісь емоції. І дійсно важкий, але важкий не в плані там кілограмів, а важкий от в плані емоцій, в плані скільки було роботи і якими силами нам дістався цей кубок.

– Через що ви пройшли протягом цього сезону?

– Були як і хороші ігри, так і погані ігри. Я думаю, як і в будь-якого футболіста, але найголовніше – це вміння аналізувати. І тому я дуже старався зробити свій максимум і своє найкраще для команди. І я дуже радий, що ми досягли цього всі разом.

– Можна сказати, що мрія вашого дитинства сьогодні здійснилася. Пригадую, як вас бачив ще в академії «Динамо», як ви грали в різних вікових категоріях. І сьогодні ви досягли вершини в Україні. Це мрія всього життя?

– Знаєте, це от мрія, ну я б не сказав, що всього життя, тому що мріємо ми багато про що. Я ніколи в житті не міг би подумати, що я буду сьогодні тут і святкувати, тому що я з маленького селища і це зовсім здавалося так далеко, але ось воно тут. І я буду насолоджуватися цим моментом сьогодні, а завтра я вже буду працювати, щоб йти до більшої ще якоїсь мети і мрії.

– Якщо говорити конкретно за цей сезон, де найбільше спрогресував Микола Михаленко? В чому відбувся найбільший прогрес?

– Я дуже не люблю себе оцінювати. Я не можу говорити там про свої якісь сильні якості чи про слабкі. Мені здається, що ти ніколи не можеш об’єктивно сам про себе сказати, тому я думаю, що хай люди говорять, хай там експерти дають якісь оцінки.

– Наскільки тисне на вас те, що от вас вічно порівнюють з Бражком? Про це говорять особливо вже в другому колі чемпіонату. Вас вічно порівнюють, це тисне вас підсвідомо?

– Ви знаєте, це не тисне зовсім, тому що в нас дуже хороші відносини між собою і це взагалі ніяк не впливає. Він дуже хороший хлопець, дуже хороший гравець і як він робить свою роботу, так і я роблю свою роботу. Ми наполегливо тренуємося, а хто буде грати – залежить не від нас, бо кожному тренеру підходить той гравець чи інший гравець під його стиль гри. І тому цей вибір взагалі ніяк від нас не залежить.

– Виклик до збірної України. Напевне, ви прокинулися, дізналися, що вас у збірну викликають. Як це все відбувалось? Поділіться.

– Був вдома якраз після тренування і подзвонили зі збірної. Жінка зраділа звісно дуже, потім батькам подзвонив, брату подзвонив. Звісно, це дуже приємно, дуже приємно коли відзначають твою роботу. І це теж як ви кажете одна з мрій. І я дуже дуже щасливий, але це тільки більша мотивація ще працювати над собою.

– Ви загартовані конкуренцією, ви грали в багатьох орендах протягом своєї молодої кар’єри. Загартувалися і тепер готові до нових вершин?

– Конкуренція буде завжди, тому що це такий вид спорту, де конкуренція присутня завжди. Це мені дуже допомогло, що я пройшов багато оренд і це дійсно мене загартувало. Я побачив багато нового, що мені вдалося там, і зараз використовую часто, тому це пішло мені дуже на користь. Тому мені треба було пройти такий шлях, щоб сьогодні опинитися тут і виграти чемпіонство з «Динамо», – переконаний Михайленко.