Український футбол

Український тренер Юрій Вернидуб написав відкритий лист, в якому прощається з “Кривбасом” після 3 років в клубі.

“Дорогі друзі, Кривий Ріг, “Кривбас”, мої червоно-білі. Це промова, яку мені зовсім не хотілося б писати. Але настав момент. Сьогодні я завершую свій шлях у “Кривбасі” і провів останній матч на чолі команди. Це не “прощавайте”. Це — “дякую”.

Я прийшов сюди не за грошима і не за титулами. Я прийшов, бо відчув — тут є душа. Тут можна побудувати щось справжнє. Тут — футбол, який об’єднує, надихає і дає надію. Ми разом виводили “Кривбас” з тіні. Будували команду не на гучних іменах, а на характері. За ці роки клуб став для мене більше, ніж просто роботою. Це стало частиною мого життя. Частиною мене.

Я мав честь працювати з футболістами, які живуть цією грою. З працівниками, які щодня вкладають у клуб усе, що мають. І з уболівальниками, які не просто приходили на стадіон — вони були нашою підтримкою в кожному матчі. І коли ми вигравали. І коли було важко.

Нам разом тут було складно. Ми разом переживали обстріли, напади русні, тривоги і постійне напруження. Але ми залишались. Ми грали тут. І тримались — разом з містом, разом з людьми, разом із нашим “Кривбасом”. Це не просто про футбол. Це про силу. Про витримку. Про те, що нас не зламати.

Ми будували команду разом. Ми стали “ми”.

Чому я йду? Бо вважаю, що треба бути чесним — перед собою і перед вами. Мені 59. У цьому віці вже не будують планів на 10 років. Але я все ще маю енергію, амбіції та жагу до боротьби. Я хочу ще раз прийняти виклик. Реальний, великий, складний. Я не йду від клубу — я йду до нової цілі. Але залишаю частину себе тут, у Кривому Розі.

Я завжди буду вдячний за цей шлях. За довіру керівництва. За віру у мене від уболівальників. За спільні перемоги і поразки, які робили нас сильнішими.

І прошу вас — не зупиняйтесь. У “Кривбаса” є майбутнє. І є сили, щоби йти далі”, – написав Вернидуб.