Український футбол

Ось і воно – “Українське Класичне” у фіналі національного Кубка! Перше протистояння у подібному форматі аж з сезону 2017/18 (тоді трофей забрали саме “гірники”, обігравши динамівців з рахунком 2:0).

Кубок України, фінал.

Шахтар Донецьк – Динамо Київ 1 : 1 дод. час 0 : 0 пен. 6 : 5.

0 – 1. Ярмоленко – 44.

1 – 1. Кауан Еліас – 64.

Шахтар: Різник – Тобіас (Граам, 102), Бондар, Матвієнко, Педро Енріке, – Марлон (Криськів, 62), Бондаренко (Назарина, 62), Судаков (Цуканов, 90+1), – Педріньо (Аліссон, 62), Кевін, Егіналду (Кауан Еліас, 46).

Динамо: Нещерет – Тимчик, Попов, Михавко (Біловар, 112), Дубінчак (Вівчаренко, 105), – Шапаренко (Бражко, 74), Михайленко, – Буяльський (Піхальонок, 82), Кабаєв (Караваєв, 91), Ярмоленко (Волошин, 82), – Ванат.

Попередження: Егіналду, Марлон, – Ванат, Ярмоленко, Дубінчак.

Серія післяматчевих пенальті:

1 – 0. Назарина

1 – 1. Ванат

2 – 1. Аліссон

2 – 2. Бражко

3 – 2. Кевін

3 – 3. Піхальонок

4 – 3. Кауан Еліас

4 – 4. Вівчаренко

5 – 4. Граам

5 – 5. Михайленко

6 – 5. Криськів

6 – 5. Караваєв (голкіпер)

Статус тріумфатора цьогорічного Кубка України був важливою для грандів не стільки через трофей, скільки через дотичні “плюшки”. Донеччани з великою ймовірністю завершать чемпіонат у зоні Ліги конференцій, однак володар Кубка виходять у Лігу Європи за будь-яких умов – а у “гірників” навіть існувала теоретична можливість пройти туди без кваліфікації. Динамо ж могло перервати 8-матчеву безвиграшну серію в Класичному.

Стартові склади грандів не здивували. Усі гравці, які пропускали попередні поєдинки й залишалися під питанням, вийшли у старті. Зокрема, кияни повернулись до звичної пари Попов-Михавка у центрі оборони, а в основу донеччан повернулись Судаков, Матвієнко та Різник. Варто відзначити відмову Маріно Пушіча від експерименту з Матвієнком в ролі опорника – капітан знову працював центрбеком.

Перший тайм відверто розчарував. Достатньо подивитись на статистику ударів – 1 у Шахтаря проти 3-х у Динамо. І це саме той випадок, коли цифри відповідають подіям на полі. Фінал виглядав нудно.

У тактичному плані кияни продовжували концепцію другого тайму з попереднього Класичного. Вінгери відкривались у центрі, перевантажуючи опорну зону, а загальна інтенсивність була дуже високою. “Біло-сині” навіть вмикали високий пресинг. Крім того, у рейди на чужу половину поля ходили центрбеки, позицію яких прикривав Михайленко – це теж нагадувало другий тайм львівської зустрічі.

Шахтар теж агресивно пресингував, пам’ятаючи про успіх цієї тактики в першому таймі квітневого Класичного. І це знову виливалось у проблеми з просуванням. От тільки цього разу обійшлося без обрізок захисників – а якщо й виникали якісь помилки, то Динамо зберігало баланс на власній половині. Наявність Судакова не вирішила проблеми чисельної меншості попереду в перехідних фазах.

Взагалі, Георгій залишався непомітним більшу частину першого тайму. Аж на 40-х хвилинах він став проводити цікаві закидушки з глибини, а команда створювала йому ізоляції на лівому фланзі (ціною відходу Педро Енріке в трійку до центрбеків). Динаміки на цьому краю атаки Шахтарю відверто бракувало, а от праворуч “гірники” частенько отримували ситуації 1-в-1 і створювали напругу.

Але вся ця тактика проходила на тлі доволі невисокого рівня гри. Низька динаміка, абсолютна відсутність моментів, багато технічного браку – ось що було характерно для першого тайму. Після 30-х хвилин команди ще й пресингувати перестали, обмежуючись роботою в середньому блоці.

Попри такий нудний футбол, вболівальники Житомирі побачили гол до перерви. Це сталося на 44-й хвилині, коли на лівому фланзі обігрались Кабаєв, Шапаренко та Дубінчак. Спільними зусиллями вони протягнули м’яч з власної третини на чужу – а потім Дубінчак прострілив у зону перед штрафним, де ніхто не грав з Ярмоленком. Андрій покарав точним ударом в дальній кут. 0:1!

Цей епізод вкотре продемонстрував страшні проблеми Шахтаря з контролем опорної зони і загальною грою без м’яча. По ходу всієї атаки Бондаренко та Марлон жодного разу не подивились назад та вбік, повністю сконцентрувавшись на лівому фланзі.

Бразилець у підсумку взагалі покинув зону й висунувся на Кабаєва, за яким біг Бондаренко. Артем не встигав, але Шахтар все одно мав там ситуацію 4-в-3 – це висування тільки перекрило шлях Артему, у якого тепер не було шансів вплинути на епізод. А ще воно залишило Педро Енріке одним проти Ярмоленка й Тимчика, а фулбек не зіграв із жодним.

Втім, цьоо епізоду не виникло б, якби назад повернувся Судаков. Георгій зник із кадру ще секунд за п’ять до взяття воріт. Так, він починав на одній лінії з Егіналду й мав би залишатись вище задля можливої контратаки – але це ж не означає, що треба взагалі вимкнутись!

Зрештою, слід відзначити низький рівень агресії футболістів Шахтаря. Команда була дуже пасивною у спробах відібрати м’яч. Комплекс цих нюансів призвів до пропущеного гола – і він міг вилитись у 0:1 ще в середині першого тайму, коли Попов пройшов уперед крізь правий напівфланг.

Сама атака нічого страшного не віщувала. Денис – не Ямаль, а захисників у Шахтаря вистачало. Втім, ніхто так і не проатакував центрбека киян (зокрема, дуже пасивно діяв Судаков), що вилилось у крос на лінію штрафного з ударом Буяльського. Тож гол виявився зовсім не випадковим.

В цілому, кияни справили цілісніше враження у стартовій 45-хвилинці. Ті ідеї, які вони бажали реалізувати, в основному спрацювали, та і в плані бажання підопічні Олександра Шовковського сподобались більше. Тим більш неочікуваним став спад у другому таймі.

Якщо до перерви “біло-сині” вели за ударами з рахунком 3:1, то після неї було 7:2 на користь “гірників” І це при тому, що Шахтар у тактичному плані нічого не змінив – Маріно Пушіч лишень зняв Егіналду, в якого була підозра на пошкодження. Замість нього з’явився молодий Еліас, що можна занести в актив тренеру “помаранчево-чорних”. У попереднього Класичного він випускав провального Траоре.

Шахтар просто став рухливішим. Нарешті почав нормально відкриватись Судаков, а ще цікаво виглядали зміщення Вінісіуса та ривки Еліаса. Щоправда, до 60-х хвилин команда нічого небезпечного не створила, здебільшого працюючи через довгі закидання кудись уперед.

І все одно в Динамо щось змінилося. Футболісти стали частіше реагувати на провокації, провокували самі й витрачали сили на балачки з фолами. Ванат навіть отримав жовту в бійці, але буквально через хвилин Владислав знову почав штовхати донеччан у спину. Форвард дивом не догрався до вилучення.

А На 62-й хвилині Маріно Пушіч провів потрійну заміну. Замість Марлона, Педріньйо та Бондаренка з’явились Назарина, Криськів і Аліссон. Цей хід переломив хід зустрічі – Динамо явно втратило контроль, надаючи велику кількість простору, не встигаючи та помиляючись під тиском “гірників”. Хоча хто знає, якби не помилка Шапаренка на 64-й хвилині.

Микола спробував протягнути м’яч правим напівфлангом, але Еліас дуже просто відібрав сферу й розігнав контратаку. Бразилець змістився в центр і помітив Судакова в зоні перед штрафним, а Георгій прийняв пас і запустив передачу на правий край штрафного, де опинився Аліссон. Вінгер переклав м’яч під ліву й виконав подачу на дальню стійку – Еліас був вже там, випередивши Попова та замкнувши. 1:1!

Ще через дві хвилини Судаков міг виводити Шахтар уперед, пробивши із лінії півкола під поперечку. Нещерет парирував. Епізод не був випадковим – Георгій спочатку зачепився за винос Різника, а потім протягнув м’яч під тиском з лівого флангу в центр. Спроба проникної передачі не пройшла, однак Судаков тут же виграв підбирання й обігрався з Кевіном.

Дані атаки продемонструвала, наскільки Шахтар став мобільнішим і агресивнішим. Під цим тиском занервував навіть Нещерет, який на 72-й хвилині викотив пас в ноги Криськіву (але одразу ж підчистивши, відібравши м’яч). Олександр Шовковський спробував освіжити гру Динамо, випустивши Бражка, Піхальонка та Волошина замість Шапаренка, Буяльського та Ярмоленка – і кияни дійсно зарухались, хоча радикально нічого не змінилось.

У компенсований час кияни могли й програти фінал. “Гірники” створили моменти, майже ідентичній гольовій атаці – але Еліас не дотягнувся до навісу Аліссона. Зрештою, Микола Балакін відправив команди в овертайми, однак Судаков до них не дотягнув. Маріно Пушіч на 90-й хвилині несподівано замінив Георгія на Цуканова.

Слава Богу, що ці овертайми стануть останнім в історії Кубка України. 30-хвилинка перед серією пенальті у Класичному майже нічого не принесла вболівальникам. Згадати слід тільки заміни: у Динамо замість Кабаєва, Дубінчака й Михавка вийшли Караваєв, Вівчаренко та Біловар, а у Шахтаря замість Вінісіуса з’явився Грам.

Тим не менш, на 120-й хвилині донеччани могли вирвати перемогу. Спочатку Еліас пробивав з 11 метрів після кросу Грама й відскоку від Бражка (Володимир заблокував), а потім Аліссон вгатив з гострого кута з правого краю штрафного. Нещерет врятував.

У серії пенальті перші шість ударів виявились точними. За Шахтар забивали Назарина, Аліссон і Кевін, а за Динамо відзначились Ванат, Бражко і Піхальонок. А потім до м’яча підійшов Еліас, який довго стрибав, кілька разів зупинявся і зрештою пробив. Пробив бездарно, дозволивши Нещерету парирувати – втім, він отримав другу спробу, адже Руслан явно вийшов з лінії воріт.

Друга спроба теж була піжонською, та ще й у той самий кут, однак Еліас забив. Вівчаренко відповів своїм голом, а потім влучними пострілами обмінялись Грам і Михайленко (Микола взагалі у дев’ятку зарядив). 5:5. Далі Криськів вивів Шахтар уперед пострілом з рикошетом від стійки, а от Караваєв забити не зміг – Різник парирував, чим приніс Шахтарю перемогу в Кубку України 2024/25!