Український футбол

Як вже повідомлялось, сьогодні в українському футболі відбулася чергова тренерська відставка: житомирське “Полісся” припинило співпрацю з Імадом Ашуром, який очолював команду з травня минулого року.

Думками щодо цієї новини поділився один із представників нашого тренерського корпусу, колишній наставник “Закарпаття” та “Волині” Петро Кушлик.

– Як гадаєте, чи не поквапилось бува керівництво “Полісся”, не давши можливості головному тренеру допрацювати до завершення чемпіонату?

– Зрозуміти президента житомирського клубу можна. Адже вкладаючи величезні гроші і всю душу у розвиток “Полісся”, Геннадій Буткевич сподівався, що з роками його команда стане третьою силою в українському футболі. Так, як це було у першій половині минулого десятиліття з “Металістом” та “Дніпром”. Та нині ми бачимо, що “Полісся” тупцює на місці. Пригадується, коли команду очолював Юрій Калитвинцев, він чимало зробив для її прогресу – спочатку вивів у Прем’єр-лігу, потім заклав фундамент для того, аби закріпитись в ній. Зараз “Поліссю” потрібен досвідчений тренер, харизматичний і авторитетний.

– Кого маєте на увазі?

– Кваліфікованих фахівців, які багато років присвятили себе футболу, у нас достатньо. Взяти хоча б таких авторитетних тренерів, як Володимир Шаран, Віталій Кварцяний, Мирон Маркевич. Є й інші, які мають великий досвід. З першими двома я свого часу працював в Ужгороді та Луцьку, тож можу сказати одне: вони, як і Маркевич, професіонали до мізку кісток. І якби у мене виникла нагода знову працювати з ними в одному штабі – навіть не роздумував би, охоче погодився б. Тому дивуюсь: як керівництво “Полісся” не звернуло на них увагу? Це знані в Україні і навіть у Європі (пригадуєте єврокубкові виступи команд Маркевича і Шарана?) люди, які не мають ніякого відношення до PASS та її агентів. Перш ніж запрошувати на відповідальний пост нову людину, потрібно відштовхуватись від її послужного списку і здобутків, а не від виданих авансів на перспективу. Я глибоко переконаний, що на чолі команди такого амбітного клубу повинен стояти фахівець, котрий міг би завдяки своєму досвіду правильно вибудувати тренувальний процес, мати взаєморозуміння з футболістами, знати усі особливості нашого футболу і спрямовувати “Полісся” на прогресивну стезю. Імаду Ашуру, схоже, цього зробити не вдалося.

– Як вважаєте, чому?

– Наскільки доводилось чути із різних джерел, “хімії” між головним тренером і футболістами не спостерігалося, а придбані за великі гроші легіонери не виправдовують покладених на них сподівань. Винятком може бути хіба що Батіста, який непогано вписався в атакувальну гру “Полісся” і регулярно забиває. Після потрапляння у збірну України дещо здали, на мій погляд, запрошені у Житомир у минулому році Назаренко і Гуцуляк. Можливо, причина якраз у тому, що в команді робиться щось неправильно, і це накладає свій відбиток на гру та результати. Я вважаю, що з таким складом, такою кількістю легіонерів, такою інфраструктурою та фінансовими можливостями команда не повинна пробуксовувати, а йти стабільно і рівно. Схоже, що Геннадія Буткевича ввели в оману різні “радники”, от і відбувається згадане мною тупцювання на місці. Виходить, гроші і гарні умови є, а от необхідного азарту і потужності у команди немає. Вона буксує, грає нестабільно. Хоча за усіма складовими “Полісся” мало б бути якщо не у трійці, то у четвірці – однозначно. Яскравий приклад правильної і раціональної роботи – “Олександрія” із провінційного містечка на Кіровоградщині. У Житомирі ж такої стабільності не простежується. Тому і не дивно, що керівництво “Полісся” пішло на такий кардинальний крок за два тури до фінішу чемпіонату.

– Наскільки дієвим він може стати для “Полісся”?

– Можливо, ця шокова терапія дозволить житомирській команді у двох наступних іграх – із “Зорею” та “Кривбасом” все ж зачепитися за четверту, єврокубкову, позицію. В тому, що подібні кроки з боку керівництва дають ефект, всі ми мали змогу переконатись на прикладі “Колоса”. Пригадуєте, як президент ковалівського клубу Андрій Засуха розійшовся було з Русланом Костишиним, після чого команда із сезону в сезон стала регресувати? А варто було йому повернути цього тренера – і все стало на місця.