Український футбол

– У Франції ви грали проти таких зірок, як Мессі, Мбаппе, Неймар. Що залишилось у пам’яті з тих часів?

– Тільки позитивні емоції, незважаючи на те, що ми програли той матч з рахунком 0:3. Це, напевно, мрія кожного футболіста – зіграти проти таких гравців, як Мессі, Мбаппе та Неймар.

– Який це був досвід – вийти на поле проти найтоповіших гравців світу? Страх? Адреналін?

– Коли дивишся на них по телевізору, отримуєш задоволення від того, як вони грають. Але коли бачиш це наживо, та ще й граєш із ними на одному полі – це ні з чим не зрівняється. Це люди з іншої планети, особливо Мессі.

– Бордо – клуб із великою історією, але його пониження в четвертий дивізіон стало шоком для всього європейського футболу. Як гравці дізналися про це?

– Це стало шоком і для нас. Ми дізналися про це на зборах. Спочатку прочитали новини в інтернеті, а потім отримали підтвердження від керівництва клубу.

– Гнів, розчарування, розгубленість?

– Спочатку ми не могли повірити, що таке може статися з настільки великим і відомим клубом, як Бордо. Ми до останнього вірили, що все буде добре. Але коли нам повідомили остаточне рішення про пониження клубу до третьої ліги, а потім з’явилася інформація про можливе пониження до четвертої ліги, ми дуже засмутилися. Було прикро бачити, як такий клуб занепадає на очах.

– Після такого непростого періоду наскільки важливим для вас стало те, що у Словані все стабільно і результативно?

– У мене перший сезон за Бордо в Лізі 2 теж був стабільним: ми вигравали майже кожен матч і навіть могли одразу повернутися до Ліги 1, але провалили останні три поєдинки сезону.

– Ви приєдналися до Слована у вересні 2024 року на правах вільного агента. Що стало вирішальним фактором у виборі саме цього клубу?

– Вирішальним фактором, мабуть, стало те, що тренерський штаб і президент клубу Слован Братислава дуже хотіли бачити мене в команді. Для мене важливо відчувати довіру з боку тренера і керівництва клубу. Ну і, звичайно, тому, що клуб щороку виступає в єврокубках, а цього року грав у Лізі чемпіонів. Це була моя мрія – виступати на високому рівні з великими футболістами та сильними клубами.

– Як відбувалася ваша адаптація до нового чемпіонату та команди? Чи були труднощі в побуті або на полі?

– Адаптація відбулася дуже швидко – майже одразу я відчув себе своїм. У нас чудовий колектив: тренерський штаб і всі, хто працює в клубі, – приємні та позитивні люди. Словаччина дуже схожа на Україну, у Братиславі багато наших людей, українських ресторанів і кафе, тому тут я почуваюсь, як удома.

– Які відмінності ви помітили між французьким та словацьким футболом?

– Відмінність, мабуть, у стадіонах. Не всюди є якісні поля, але більшість клубів мають хороші стадіони та газони.

– У сезоні 2024/25 ви провели 30 матчів за Слован у всіх турнірах, забивши чотири голи. Які моменти цього відрізку ви вважаєте найяскравішими для себе?

– Перше – це матчі в Лізі чемпіонів, а друге – остання гра, в якій ми перемогли вдома Жиліну і після якої стали чемпіонами.

– Як ви оцінюєте свій внесок у команду та особистий прогрес за цей період?

– Не можу сам собі давати оцінку. Думаю, це буде неправильно – збоку людям видніше. Але гадаю, що провів цей сезон добре.

– Чи були матчі, які стали для вас особливо пам’ятними або переломними?

– Абсолютно всі матчі ЛЧ.

– Справді, команда здобула дострокове чемпіонство після перемоги над Жиліною з рахунком 4:3. Які емоції ви відчували в той момент?

– Ми дуже хотіли стати чемпіонами якомога швидше, але в попередньому турі, у виїзному матчі проти Дунайської Стреди, все пішло не за нашим планом. Та ми дуже раді, що стали чемпіонами саме на своєму стадіоні, при наших вболівальниках. Атмосфера та підтримка всього стадіону були просто вау!

– Ви стали п’ятим в історії українцем, якому вдалося виграти чемпіонат Словаччини. Наскільки це для вас особлива втіхa?

– Не знав, що я п’ятий українець, який став чемпіоном Словаччини, приємно це чути. Скажу так: я пишаюся тим, що я українець, дуже люблю свій народ і свою країну. Ми – сильна нація, і вже довели це всьому світу.

– У складі Слована ви не просто виграли титул, а стали ключовим гравцем сезону. Що для вас означає це визнання всередині команди?

– Для мене дуже важливо відчувати довіру з боку тренерського штабу та команди. Без цього неможливо повністю розкритися та показати всі свої сильні якості. Я вдячний кожному, хто працює у цьому клубі, за те, що вірять у мене і додають мені впевненості.

– Маєте у досьє участь в Лізі чемпіонів, виступи у Франції, а тепер – чемпіонський титул. Як би ви самі описали своє зростання за останні два роки?

– Я дуже радий, що прогресую з кожним роком – це результат моєї праці поза полем. Знаю, що можу бути ще кращим, тому попереду багато роботи над собою.

– Чи стало чемпіонство підтвердженням, що перехід до Слована був правильним кроком у кар’єрі?

– Так, я зробив правильний вибір.

– У вас чимало яскравих моментів за цей рік. Чим ви найбільше пишаєтеся?

– Для мене за гордість, що я став частиною не просто цієї команди, а колективу.

– Слован вперше в історії пробився до основного етапу Ліги чемпіонів. Як ви оцінюєте виступ команди на цьому рівні?

– Перші матчі в Лізі чемпіонів нам давалися нелегко, але з кожною грою ми ставали впевненішими в собі та могли гідно конкурувати з сильними командами. Це – досвід, колосальний досвід, який отримуєш після таких поєдинків. Сподіваюся, наступного сезону ми знову потрапимо до Ліги чемпіонів і покажемо хороший результат.

– Які уроки ви засвоїли з матчів проти таких суперників, як Атлетіко? Чи змінилося ваше сприйняття європейського футболу після участі в Лізі чемпіонів?

– На такому рівні команди миттєво карають за будь-яку помилку. Ти не можеш розслабитися ні на секунду. Щойно втрачаєш концентрацію, суперник одразу цим користується.

– Ваш контракт зі Слованом розрахований до 2027 року. Які цілі ставите перед собою на найближчі сезони?

– Чи є у вас амбіції повернутися до конкурентніших ліг Європи або знову виступати за національну збірну України?

– Звичайно, моя особиста мета – повернутися до одного з топ-5 чемпіонатів Європи. Щодо національної збірної – я завжди готовий приїхати. Для мене це честь і гордість – грати за свою країну. Але наразі я не отримую виклику.

– Яким ви бачите свій подальший розвиток, як футболіста?

– Подивимось. Я не люблю загадувати наперед – усе йде так, як має йти.