Український футбол

Український фахівець Ігор Леонов, який подав у відставку з поста головного тренера казахстанської команди, пропрацював там лише сім місяців.

Учора стало відомо, що український фахівець Ігор Леонов, відомий за роботою в Україні з такими командами, як ФК Маріуполь, ФК Минай, Арсенал та вінницька Нива, подав у відставку з посади головного тренера казахстанського Актобе.

Що цікаво, команда, яку наставник прийняв на початку вересня минулого року, зуміла вперше за багато років виграти Кубок Казахстану і посісти третє місце в чемпіонаті. Та й у новому сезоні КПЛ червоно-білі йшли в лідируючій групі.

Що сталося? Про це оглядач Сергій Дем’янчук запитав безпосередньо в самого Ігоря Івановича. Леонов дав відверте ексклюзивне інтерв’ю сайту «Український футбол».

– Цьому рішенню була низка причин, – сказав Леонов. – Але будемо дотримуватися офіційної версії – за сімейними обставинами. Я сам подав у відставку.

– Ще раніше, у зимове міжсезоння, Актобе залишила ваша права рука – колишній телевізійний журналіст Авраам Кампомар…

– Він теж, як це не дивно, пішов через сімейні обставини😊. У нього народилася дитина, потрібно було їхати до дружини, а туди-сюди мотатися – це не вихід із ситуації.

Без нього мені стало набагато складніше. Він робив великий обсяг роботи у команді і для мене зокрема. Авраам знає чотири мови, тому він був, можна сказати, сполучною ланкою між головним тренером і командою, оскільки в нас було 12 легіонерів.

– Ви спілкувалися з керівництвом клубу з приводу вашої відставки?

– Звичайно. І це було не керівництво Актобе, а акім Актюбінської області (в Україні це як голова обласної державної адміністрації). У нас з Асхатом Шахаровим склалися дуже хороші стосунки. Я завжди міг до нього звернутися по допомогу. Тим більше, що в минулому він був спортсменом, тож робив усе можливе для розвитку спорту та футболу, зокрема, в регіоні.

Ми обговорили моє рішення. Асхат Берлешевич увійшов у моє становище. Тож ми й розлучилися друзями.

– Як у команді відреагували на ваш відхід?

– Якщо я правильно прочитав по обличчях багатьох футболістів, для них це був шок. Ми поспілкувалися, і я сказав їм, що таке футбольне життя, особливо тренерське. Адже можна пропрацювати і 10 років, а можна всього два місяці. Я побажав команді удачі, щоб вони дивилися тільки вгору турнірної таблиці чемпіонату Казахстану.

У мене з усім колективом був контакт, ми були майже як сім’я.

– Яке завдання ставили перед командою на 2025 рік?

– Разом з акімом області ми поставили мету – виграти чемпіонат і вийти в груповий раунд єврокубків.

А я ще хотів знову виграти Кубок Казахстану. Шкода, що поразка від Женіса припала якраз на той період, коли у нас у команді було багато травмованих, зокрема, два основні центральні захисники, а молодь не витримала цього іспиту.

Я по життю максималіст, тому завжди ставлю перед своїми командами високі завдання. Особливо тут, в Актобе, де місто живе футболом, а вболівальники завжди підтримують команду, але водночас і вимогливі до результатів.

– Як ви взагалі оціните свій період роботи в Актобе?

– Тільки позитивно. Я прийняв команду на початку вересня минулого року, і за цей час вдалося виграти Кубок Казахстану, а також завоювати бронзові медалі чемпіонату. В 11-ти матчах чемпіонату ми програли лише тричі, причому – двічі Тоболу, і це засмутило.

– Прикро зупинятися, можна сказати, на півдорозі?

– Безумовно. Якби не різного роду обставини, пов’язані з моєю відставкою, ми ще пошуміли би в КПЛ😊. Усе було в моїх руках, але… Мені потрібно було подати у відставку. Знову ж таки, акім мене підтримував, але я таки вирішив піти.

Можу сказати, якби в клубі всі були єдині й працювали, як Асхат Шахаров, то я, думаю, зміг би привести Актобе до завоювання золотих медалей чемпіонату.

– Виконувачем обов’язків головного тренера буде ваш колишній помічник В’ячеслав Левчук. Йому до снаги з Актобе нав’язати боротьбу за перше місце, насамперед Кайрату й Астані?

– Важко сказати. Як піде, як його прийме колектив, яка ситуація буде з травмованими гравцями. Дай Бог, щоб усе пішло нормально. Я, принаймні, всім серцем переживатиму за Актобе, оскільки частинка моєї душі залишилася в цій команді.

– Які ваші подальші плани?

– Хочеться працювати, я не втомився😊. Після Актобе мені вже нічого не страшно. Звичайно, мою роботу в Казахстані нехай розбирають фахівці, але зі свого боку можу сказати, що я повністю віддавався роботі. У мене совість чиста. Просто завжди знайдуться недоброзичливці, які захочуть підлити масла у вогонь.

Я залишив команду не серед аутсайдерів, а на четвертому місці, впритул до лідерів. В активі Актобе в цьому сезоні – три перемоги, нічия й одна поразка.

– Ви будете розглядати будь-які варіанти?

– Чому ні? Наставнику потрібна практика і я готовий втілити в життя своє бачення футболу.

– А якщо через деякий час вас знову покличуть до Казахстану?

– Нічого поганого в цьому не бачу. Я пораджуся з Асхатом Шахаровим😊. Я вже знаю специфіку місцевого футболу, тому мені не знадобиться час на, так би мовити, акліматизацію.