Український футбол

“Завжди мріяв грати в Європі. Перед переїздом в Україну трохи хвилювався, але…”

– Як і коли ви отримали пропозицію від ЮКСА. Взимку чи ще раніше?

– У грудні 2024 року я отримав запрошення від Пабло Буено (бразильський футбольний агент, який активно співпрацює з клубом із Тарасівки та колишнім вінгером Шахтаря Тете, – прим.) приїхати грати за ЮКСА.

– Чи довго роздумували над пропозицією українського клубу, тим більше, що це поки не команда з елітарного дивізіону, а Першої ліги?

– Мені не довелося довго думати, бо я завжди мріяв грати в Європі. Я почав шукати інформацію про клуб в інтернеті й майже одразу погодився. Впевнений, що з наполегливою працею ЮКСА дуже скоро вийде на найвищий рівень.

– Ви не боялися їхати до України, зважаючи, що на території нашої держави нині йде повномасштабна війна?

– Перед переїздом в Україну трохи хвилювався, звісно ж, але поспілкувався з бразильцями, які вже грають за ЮКСА. Вони мене заспокоїли, сказали, що з повітряним захистом усе добре.

– Зі своїм батьком радилися?

– Так, я поговорив із ним, і він, як завжди, мене підтримав, як і протягом усієї моєї кар’єри.

– Щодо вашого зіркового тата. У дитинстві саме він був ідолом чи хтось інший? Скажімо, Роналдо, Рональдіньо, Роберто Карлос?

– Моє натхнення у футболі – мій батько, Роналдіньйо та Алекс де Соуза, який грав у кількох клубах Бразилії, у Туреччині та за збірну. Вони – мої кумири.

“Майже нічого не знав про Україну. Стежив за матчами Шевченка, коли він грав у Мілані”

– Що взагалі знали про Україну?

– Насправді, я майже нічого не знав про вашу державу.

– Кого з українських футболістів знаєте?

– Завжди любив грати у відеоігри, маючи у складі своєї команди Андрія Шевченка, Стежив за матчами Шевченка, коли він грав у італійському Мілані. Він був справжнім майстром!

– Чи знаєте когось із бразильців Шахтаря, Олександрії чи інших клубів?

– Деякі мої друзі грали за донецький Шахтар. Це Тете, Дентіньйо, Веллінгтон Нем… Але зараз я ні з ким із них не підтримую зв’язок.

– Як прийняли у новій команді?

– Дуже тепло. Вже почуваюся як удома.

– ЮКСА – християнський клуб. Чи збиралися разом на богослужіння? Ви взагалі релігійна людина?

– У минулу неділю був на службі в церкві. Я католик, але мені подобається знайомитися й з іншими релігіями.

“Коли маю вільний час, то найчастіше гуляю на Майдані Незалежності”

– Вже вигадали вам якесь прізвисько? Ромаріньо звучить класно, але якось задовго, багато букв.

– Коли я грав у Японії (за клуб Цвайген Канадзава, – прим.), мене називали Рома, бо моє ім’я для них було занадто довге.

– Вже пройшли акліматизацію?

– Якщо ви про те, що в Україні нині досить зимно, то, знаєте, люблю холод.

– Наскільки я розумію, ви живете в Києві, як вам столиця України?

– Я живу недалеко від тренувальної бази, але часто буваю в Києві. Мені подобається ходити в хороші ресторани, тому місто мені дуже сподобалось.

– Вже є якісь улюблені місця? Можливо полюбляєте погуляти Хрещатиком чи Пейзажною алеєю?

– Коли маю вільний час, то найчастіше гуляю на Майдані Незалежності, але ще не дуже багато чого побачив, бо навантаження на тренуваннях серйозне, тож намагаюся більше відпочивати.

– Вже призвичаїлися до української кухні? Що найбільше смакує?

– Насправді тут, у Києві, можна знайти їжу на будь-який смак, і мені подобається пробувати страви з різних культур.

– Куштували вже сало, борщ з пампушками чи вареники? 

– Мені дуже сподобався борщ – це ж червоний суп, так?

“Горілку мені не пропонували, я зараз взагалі не вживаю алкоголь”

– Не зовсім. Борщ – це борщ. А горілку вам не пропонували скуштувати? Зрозуміло, що так, ковточок.

– Ні, горілку мені не пропонували, і я зараз взагалі не вживаю алкоголь.

– І ще про гастрономію. Які страви найбільше смакують? Кажуть, бразильці, жити не можуть без м’яса, особливо грильованого.

– Я дуже люблю м’ясо, але також обожнюю пасту.

– Чимало гравців з Південної Америки обожнюють мате, а ви? 

– Так, мені також подобається мате.

– Калебас з Бразилії привезли свій? Чи вже в Києві знайшли, замовили та купили?

– Я часто п’ю мате, який готує Вільям – наш директор із Гаучо (так, Гаучо, бразильці називають тих, хто дуже любить м’ясо та мате, – прим.), і в нього є весь необхідний набір.

“Ми разом з Біа Мішель тільки півтора року, тож ще подумаємо щодо весілля”

– Багато хто каже, що українки – найкрасивіші дівчата на планеті, але у Києві з вами живе сексапільна синьйора Біа Мішель. 

– Я дуже щасливий, що моя дівчина тут зі мною.

– Біа – дуже ревнива дівчина?

– Вона трохи ревнива, але я добре себе поводжу.

– Вас із дівчиною не лякають звуки повітряної сирени?

– Мене вже нічого не лякає, я звик. Вона ще адаптується, трохи боїться.

– У своєму Інстаграм Бія поскаржилася, що їй трошки некомфортно у Києві, бо мало людей володіють англійською, не говорячи вже про португальську. У вас є мовна проблема? Як комунікуєте з партнерами по команді, не бразильцями?

– Початок тут був доволі складним – навіть просто швидко зрозуміти тренування буває важко. Але поступово адаптуюсь, вчусь. Дехто говорить трохи англійською, і я можу їх розуміти.

Я більше спілкуюся з українцями щодня, тому природно вчу мову і звикаю — це не проблема для мене.

– Маєте намір повести Біа під вінець?

– Ми разом з Біа Мішель тільки півтора року, тож ще подумаємо щодо весілля у майбутньому. 

– Ви поки не дебютували за ЮКСА в офіційних матчах, але грали у контрольних, зокрема з командами Першої ліги. Як оціните рівень футболу Першої ліги й в Україні загалом?

– Команди тут дуже сильні фізично, матчі проходять на великій інтенсивності.

– Бразильці – дуже емоційні люди, коли заб’єте перший гол за ЮКСА, вже вигадали, як його святкуватимете? Можливо зробите сальто чи станцюєте пару па, щось типу самби?

– Святкую голи, як відчуваю в моменті. Не люблю заздалегідь щось планувати.

“У мене контракт до кінця року. Якщо все буде добре, хочу залишитись тут на довше”

– Якщо ЮКСА не вдасться пробитися до УПЛ у цьому році, ви готові ще сезон пограти за команду з Тарасівки?

– Так, у мене контракт до кінця року. Якщо все буде добре, хочу залишитись тут на довше й досягти всіх цілей клубу.

– Чому, як ви думаєте, головний тренер ЮКСА Дмитро Чирикал не дав вам змоги зіграти бодай пару хвилин проти Епіцентру? Якось пояснив своє рішення?

– Це його вибір, ми не спілкувалися про це.

– У наступному матчі проти Агробізнесу, як думаєте, зіграєте? Вже рветесь на поле?

– Я щодня наполегливо тренуюсь і чекаю на свій шанс. Я приїхав не гуляти, а грати і сподіваюся, що це станеться вже незабаром.

– Питання не про футбол. Ваш батько Ромаріо – сенатор Бразилії. Яке його ставлення до ситуації в Україні? 

– Батько сподівається, що війна якнайшвидше закінчиться.

– Вже відомо, коли ваш тато приїде до Києва?

– Як тільки війна трохи стихне…