Український футбол

Колишній гравець збірної України Олег Шелаєв поділився думками щодо поразки національної команди від Бельгії (0:3) у матчі-відповіді плей-оф Ліги націй.

– На цей поєдинок була ідея – утримати свої ворота в недоторканості, і під це, відповідно вибрана схема. Але в такому випадку потрібно розуміти – витримаємо, чи ні – це лише питання часу. Ще до перерви бельгійці мали реальні гольові моменти, і добре, що вони не забивали. Однак, коли у ворота Луніна влетів перший м’яч, збірна Бельгії отримала потрібний імпульс – додалась енергія, кураж, і це все тоді, коли наша оборона навпаки почала поступово втрачати сили.

– Стартовий склад “синьо-жовтих” був промовистий – всі в автобус!

– Так, вийшли грати в п’ять захисників, і сподівались пропустити якомога менше, а попереду спробувати спіймати бельгійців в контратаці. Враховуючи, що в центрі вийшли такі футболісти, як Калюжний і Ярмолюк, розраховувати на швидкісні прориви було важко, адже для того, щоб розігнати як треба атаку, необхідно було б пробігти щодуху 50-60 метрів… Важливим, навіть критично важливим, було питання фізичної готовності збірної України до повторного поєдинку, бо якщо швидко наступає втома, втрачається концентрація, важко тоді втриматись від грубих помилок.

– Що у стартовому складі національної команди роблять Сваток і Ярмолюк – футболісти, рівень гри яких ще, або вже, не відповідає вимогам таких матчів, як зі збірною Бельгії?

– Це ми повинні глянути, а яка була альтернатива. Чи міг би Судаков на позиції Ярмолюка зіграти, чи є у нас третій центрбек якийсь, окрім Сватка? Сваток з перших хвилин був відповідальний за Лукаку, і спочатку дуже непогано його опікав, однак потім, коли втратив сили, все пішло не так.

– Забарний, на мою думку, провів не найкращий свій матч – після декількох відвертих ляпів Іллі доводилось за голову хапатися…

– Думаю, що на його грі позначилось неповноцінне відновлення. “Фізика” підвела, і виникла така собі енергетична порожнеча.

– Що скажете про голи у ворота збірної України?

– Коли в твій будиночок цілеспрямовано б’ють кувалдою, і ти думаєш, що якось вдасться витримати, то такого не буває, бо тріщина обов’язково з’явиться. З лівого флангу оборону нашої команду методично проламував Доку, і на 70-й хвилині таки проламав. Все логічно. Плюс, цього разу тренер збірної Бельгії зробив дуже вдалі й вчасні заміни. Після цього ми стали ходи по тонкій грані…

– Лукаку зіграв на звичному високому рівні?

– Для нього, і для Доку, такий футбол дуже зручний. Не треба відходити в оборону, не треба шукати м’яч по всьому полю, витрачаючи енергію. Вся концентрація – виключно на атаку, на завершення. От вам і результат.

– Це тренерська поразка?

– Як завжди – у таких поразках звинувачують в першу чергу тренера. Але, не треба забувати, що тренерські ідеї на полі втілюють футболісти. Іноді саме гравці витягують не дуже вдалі поєдинки, рятують результат. Уявімо, що цей матч закінчився з рахунком 0:1. Думаю, що в такому б випадку більшість говорило би, мовляв, так було дуже важко, захищались героїчно, але ж відстояли-таки потрібне…

Найгірше з того, що я побачив, – збірна України не змогла перебудуватися за рахунку 0:2. І навіть не заміни були головним, а саме здатність змінити гру – відсунути її від своїх воріт, взяти м’яч під свій контроль хоча на якийсь відсоток більше. Ніхто не думав, що ми ще й третій гол пропустимо в основний час. Не виключаю, що план був такий: дотерпіти до екстра-таймів, зробити заміни (той же вихід Ярмоленка, Довбика і Яремчука, найпевніше, планувався на додатковий час), і відсунути суперника від воріт Луніна. Але не так сталося…

– Лунін рятував збірну України як міг?

– Хіба що тільки до третього голу є питання. Здалося, що удар Лукаку в дальній кут можна було б потягнути.

– Чи можна вважати підсумок протистояння з Бельгією катастрофою?

– До цих матчів всі вважали, що збірна Бельгії – фаворит. Після першого поєдинку, коли українці створили диво і подарували нам надію, майже всі почали думати, що ми однозначно спроможні взяти путівку в групу А Ліги націй. Нас підвів ефект завищеного очікування. Після успіху в Мурсії ми зрозуміли, що здатні на щось значне і гідні цього, але після 0:3 у Генку стало очевидно – в групі А, куди ми так хотіли, витримувати і переживати подібне доведеться в кожному матчі, в кожному таймі. Там на нас чекали такі ж опоненти, як Бельгія, і навіть сильніші.

Найголовніше: збірна України не впала вниз і не піднялась вверх, а рухалась по прямій, отримавши право витягнути щасливий квиток в еліту, однак, цього разу не вийшло. Врешті-решт пам’ятайте, що двобій ми програли збірній Бельгії з рахунком 3:4, і це не катастрофа!