Український футбол

Наставник “Металіста 1925” Патрік ван Леувен відповів на питання щодо орендованого у “Сандерленда” нападника “Хайдука” Назарія Русина, який раніше виступав під його керівництвом у “Зорі”.

“На початку нашої спільної роботи Назарій бачив себе форвардом, казав: “Я центральний нападник, і все”. Я пояснив йому, що з його навичками, швидкістю він повинен грати вінгера, для нього це буде більш ефективно.

Він не погоджувався спочатку, досі тримав у голові думку, що його позиція – центрфорвард. Він хотів забивати м’ячі. Я казав йому те саме, що й Містер Луческу: “Ти не дев’ятка, ти повинен реалізовувати себе на позиції вінгера”. – “Ні, я дев’ятка”.

Плюс-мінус мені вдалося його переконати через деякий період. Він усвідомив свої сильні сторони, і команда почала його так само розуміти – швидкість і вміння миттєво ухвалювати рішення, знаходячись перед чужими воротами.

Разом з тим, на флангах він виконував чудову захисну роботу і дуже спрогресував. Він завершив чемпіонат з 13 чи 14 голами – чудовий сезон.

Він така типова особистість з заходу України: любить важко працювати, впертий і дуже вірить у себе. Нам вдалося залізти в його душу – не лише мені, а й іншим тренерам, – дати зрозуміти Русину, як він може досягти вищого рівня.

Зрештою, він отримав дебютний виклик до національної збірної і мав змогу потренуватися з командою. Він дуже важко працював і сильно спрогресував. Навіть зараз у “Сандерленді”, коли його ставили нападником, він сказав: “Ні, я вінгер”. Ми досягли того, що він зрозумів свої сильні сторони.

Я говорив із ним. Одного разу я їздив на його матч у Сандерленд – на Кубок проти “Ньюкасла”. Він запросив мене, я прилетів з Амстердама.

Я на контакті зі своїми колишніми гравцями, вони вдячні за те, як я допоміг їм, як готував. Так само у мене з гравцями з “Маккабі” Тель-Авів чи з Казахстану. Вони часто питають пораду про наступний крок у кар’єрі.