Український футбол

Центральний півзахисник юнацької збірної України (U-19) Богдан Будко, який на початку лютого підписав свій перший професійний контракт з нідерландським клубом АЗ Алкмаар, розповів про свою кар’єру в ексклюзивному інтерв’ю «УФ».

Богдан Будко, якому 7 січня виповнилося 19 років, за місяць підписав свій перший професійний контракт з АЗ (Алкмаар). Угода юного українського півзахисника с нідерландським клубом буде діяти до 30 червня 2027 року, та має опцію продовження на один рік.

В жовтні минулого року вихованець академій харківського Металіста та донецького Шахтаря дебютував за юнацьку збірну України (U-19).

– Богдане, розкажіть, будь ласка, де та коли ви починали займатись футболом.

– Я народився в 2006 році в Харкові. Почав займатись футболом у віці 5 років. Точно пам’ятаю цей день, 2 вересня 2011 року, коли я пішов до академії Металіста. Там я займався до 13 років, після чого потрапив на перегляд до Шахтаря, перейшов до академії донецького клубу та переїхав під Київ.

– Ви одразу почали грати в центрі півзахисту чи пробували на інших позиціях?

– Я пограв на всіх позиціях – і в захисті, і в атаці. Як у центрі, так і на фланзі. Але в центрі півзахисту в мене виходить найкраще.

– Ким із зірок футболу захоплювались в дитинстві?

– Кріштіану Роналду. Але загалом – я ніколи не дивився багато футболу. Більше любив грати.

– На Металіст часів Мирона Маркевича навіть не ходили в дитинстві?

– Може, пару разів на рік ходив на стадіон, але не більше.

– Чи є у вашій родині професійні спортсмени?

– Ні. Але я з дитинства постійно займався спортом – спочатку теквондо, потім плаванням. А потім попросив батьків відвести мене на футбол.

– Чи не заважало навчанню те, що ви з раннього віку почали займатись футболом?

– Заважало, але треба було обирати між футболом та навчанням.

– Хто був вашим першим тренером в Шахтарі?

– Якщо чесно, не пам’ятаю. Там постійно змінювались тренери. Кожного року був новий тренер.

– А з ким з відомих нині гравців займались в академії Шахтаря?

– Поки що з них ніхто не став відомим. Ще всі молоді та не встигли пограти на високому професійному рівні.

– Коли ви пішли з Шахтаря?

– Після початку повномасштабної війни, в березні 2022 року, я з сім’єю поїхав з України до Італії. На той час ще діяв мій контракт з Шахтарем, тому я не міг грати за інші клуби, тільки тренуватись.

Тоді Руслан Малиновський допоміг мені потрапити до юнацької команди Аталанти.

– Ви були знайомі з Малиновським до цього?

– Ні, ми знали людей, які знають його.

– Особисто спілкувались з Русланом?

– Так, пару разів було. Він дуже добра та чуйна людина.

– Наскільки складно було адаптуватись в Італії?

– Я особливо там не адаптовувався, бо розумів, що поїду звідти. В Аталанті я тренувався не для того, аби там залишитися, а для того, шоб підтримувати форму і потім повернутися до Шахтаря.

– А як виник варіант з переходом до АЗ?

– Влітку 2022 року написали їм листа, вони відповіли, запросили на перегляд. Я їм сподобався, і вони вирішили залишити мене.

– А в Аталанті не хотіли залишитись, як той же Драган?

– Якщо чесно, ні. Зовсім не хотілось. Мені нічого не подобалось там. Не було такого, щоб мене спонукало залишитись в Італії. Як у футбольному, так і в побутовому плані.

Там було складно як мені, так і мої сім’ї. І я розумів, що в Аталанті в мене буде мало шансів закріпитися.

– А чому обрали саме АЗ для подальшого розвитку кар’єри? Чи планували піти на перегляд в інші клуби?

– Ні, одразу планував піти в АЗ. Може здаватись, що це не самий очевидний варіант. Але якщо дивитись на академію – то вона одна з найкращих в Нідерландах. В АЗ легше заграти в першій команді, ніж в Аяксі. Тому це був не дуже складний вибір.

Коли я приїхав на перегляд до АЗ, в мене була лише одна мета – залишитись тут. Так і сталося.

– Як в Шахтарі поставилися до вашого переходу в АЗ?

– В мене вже закінчувався контракт з Шахтарем. Вони пропронували його продовжити, але я сказав, що хочу грати в Європі.

– Чи складно було адаптуватися в Нідерландах?

– На це був потрібен час. На адаптацію пішов один рік. Коли я тільки адаптувався, отримав травму та пропустив чотири місяці. Постійно я почав грати лише з цього сезону.

– Після підписання першого професійного контракту офіційний сайт АЗ навів ваші слова: «У мене було багато складних моментів, як на полі, так і поза ним. Але я не здавався і продовжував наполегливо працювати». Розкажіть, які складні моменти ви мали на увазі?

– Я мав на увазі якраз адаптацію та травму. Коли небагато граєш – з’являються думки, чи потрібно були переходити.

До того ж, я сильно переймався та зараз переймаюся тим, що відбувається в Україні.

– Як люди в Нідерландах ставляться до повномасштабної війни в Україні?

– Багато звичайних людей та великих компаній допомагають, відправляють гроші на підтримку України. Але зараз уваги до цього стало трішки менше, як і по всій Європі.

– Чи відрізняється футбол в Україні та Нідерландах?

– Дуже сильно відрізняється, в Нідерландах треба набагато більше більше бігати та швидше приймати рішення.

В Шахтарі – одна з найкращих академій в Україні. Нам не треба було багато бігати, аби відібрати м’яч або робити ривки, щоб відкритися під передачу. Там майже не було прессингу з боку суперників.

А в Нідерландах всі дуже добре фізично підготовлені та гарно грають в футбол. Кожна команда може обіграти кожну.

– Розкажіть про інфраструктуру футбольного клубу АЗ Алкмар.

– Тут є одна спільна база для всіх команд. В першої команди тільки окремий корпус та окреме поле. Але ми працюємо з ними в одному тренажерному залі, постійно бачимось з гравцями першої команди та спілкуємось.

– А вас ще не запрошували до тренувань з першою командою?

– Поки що ні, але сподіваюсь, що за рік або два вже буду грати за першу команду АЗ. Все буде залежити від мене, моєї роботи на тренуваннях. Зараз важко сказати, але я зроблю все можливе для цього.

– Зараз ви граєте за АЗ (U-19) в Юнацькій лізі УЄФА. Розкажіть про перемогу над Манчестер Юнайтед (2:1 вдома, 0:0 на виїзді)?

– Манчестер Юнайтед – дуже сильна команда. Дуже добре підготовлена фізично та технічно. Мабуть, це одна з найкращих команд Юнацької ліги УЄФА.

Дві гри з ними були дуже важкі та нервові. Друга гра на виїзді відбувалася на стадіоні «Олд Траффорд».

– Які ваші враження від гри на такому легендарному стадіоні?

– Під час гри не замислюєшся, де ти граєш, важливий тільки сам футбол. А потім вже, після матчу приходить розуміння, що зіграти на «Олд Траффорд» – це дуже круто.

– Ви дебютували за юнацьку збірну України (U-19) в жовтні минулого року та зіграли в контрольних матчах з Нідерландами (0:1) та Англією (1:3). Чому вас не викликали в збірну в листопаді на поєдинки кваліфікації Євро-2025?

– Головний тренер Дмитро Михайленко мене викликав до юнацької збірної, але я не зміг поїхати через травму. Зараз ми продовжуємо підтримувати зв’язок з ним.

– Тобто, ви відкриті для виступів за свою батьківщину. Приємно. Хто з гравців, на вашу думку, є лідером юнацької збірної України?

– Я грав лише в товариських матчах, по них складно оцінювати. Всі гравці одного високого рівня. Це вже треба дивитись по офіційних іграх, коли є тиск та відповідальність.

– Що можете сказати про Крістіана Шевченка, сина легендарного українського форварда Андрія Шевченка?

– Це гравець високого рівня. Він грає в Англії, там дуже сильний чемпіонат. Це вже достатньо свідчить про його рівень. На мою думку, він заслужено викликається до юнацької збірної України.

– Ви тепер будете викликатись до збірної України (U-20), яка восени зіграє в фінальній стадії Чемпіонату світу 2025 року в Чилі?

– Так, буду старатися, щоб отримати виклик. Але про Чемпіонат світу я поки не думаю. Я навіть не знаю, коли саме він буде проходити. Зараз я думаю лише про наступну гру.

– Які глобальні цілі ставите перед собою на професійну кар’єру?

– Спочатку – пробитися в першу команду АЗ, а потім пограти в англійській Прем’єр-лізі та мадридському Реалі. А також, звісно, потрапити до національної збірної України – це мрія дитинства кожної людини, яка займається футболом.