Український футбол

Теді Цара цього літа залишив “Партизані” і перебрався в українську “Олександрію”, команду, яка претендує на чемпіонський титул.

Про це пише “Panorama Sport”. Покинув “Партизані” він найкращим бомбардиром з моменту повернення в еліту, а також в історії клубу в Європі.

– Тедді, наскільки важливим був у цей момент перехід до сильнішої ліги?

– Кожен албанський гравець з початку кар’єри мав бажання грати за більшу команду за кордоном. Я довго цього чекав, і це прийшло в потрібний момент, коли я вважаю, що я більш зрілий морально, а також у спортивному плані. Я готовий до цієї нової пригоди.

– Як вас прийняли в “Олександрії”?

– Я почувався дуже добре, мене дуже поважали тренер і всі одноклубники. Це був ідеальний прийом, він навіть перевершив мої очікування. Мені дуже тепло, і я викладаюся по максимуму, тому що кожен гравець, коли відчуває повагу, легше викладається на полі.

– Чи може “Олександрія” стати “трампліном” для вашої кар’єри?

– Спочатку я хочу залишити тут свій слід. Я впевнений, що у мене все вийде і я використаю “Олександрію” як трамплін для подальшої кар’єри. Своїми виступами тут я хочу допомогти команді та досягти успіху індивідуально.

– Є скептицизм щодо того, що в Україні йде війна. Ти вже там живеш, чи не загрожує тобі війна?

– Я, разом з іншими хлопцями, які сюди переїхали, отримали інформацію до того, як підписали контракт. Україна дуже велика країна і чемпіонат переїхав, грає матчі на кордоні з Польщею. Це не має нічого спільного з війною. Бої відбуваються на кордоні з рф, а матчі – на кордоні з Польщею. Від війни їх відділяє майже десять годин дороги. Це велика відстань. Ми в зовсім іншій зоні, у нас немає зв’язку.

– Ви залишаєте “Партизані” як бомбардир десятиліття і найкращий бомбардир в Європі. Задоволені відміткою, яку ви залишили?

– Я зробив усе можливе, я віддав усе, щоб отримати цю футболку, і я думаю, що мене запам’ятають, тому що я прийшов у 19, відносно молодий вік, і пішов у 24 з досягненнями, які ви згадали. У мене таке враження, що мене оцінять за те, що я там зробив.

– Який матч у “Партизані” тобі найбільше запам’ятався?

– Важко виділити якийсь матч, але мушу сказати, що найцікавішим було дербі, вигране з рахунком 2:0, коли я забив гол п’ятою. Це був особливий гол, який приніс задоволення мені, уболівальникам і всьому клубу.

– А як щодо вашого найскладнішого моменту в якості “бика”?

– Я можу назвати свій початок у “Партизані”. За очко чи два ми ризикували вилетіти. Там, я думаю, я пережив найгіршу ситуацію. Після цих шести місяців ми пройшли 4-5 сезонів, у яких займали перше місце. Далі була позитивна ситуація.

– Хто з тренерів найбільше допоміг вам?

– Тренером, який допоміг мені, був Ілір Дая. Він був моєю відправною точкою в “Партизані”. Я отримав від нього більше впевненості, більше хвилин, але я також більше дізнався про футбол, про філософію гри. Тепер, коли я приїхав в “Олександрію”, я дивлюся на багато речей, яких мене колись навчив Дая, і я знаю. Час, проведений під керівництвом Даї, мені дуже допоміг. Думаю, з цього почалася моя спадкоємність у “Партизані”.

– Хто був найкращим гравцем, з яким ти грав у команді?

– Я думаю, що це Арінальдо Рапай. Я створив з ним найтісніші соціальні стосунки, але я також переконаний, що він найкращий гравець, з яким я грав на полі в “Партизані”.

– Ви з Мба пішли, хто, на вашу думку, може стати новим лідером атаки червоних?

– Я особисто дуже вірю в Кеко. Якщо йому дадуть ще більше довіри, я переконаний, що він допоможе команді голами та асистами. Я більше вірю в нього. Зека добре працює в останніх іграх.

– Хто, на вашу думку, найбільший суперник “Партизані”?

– Я думаю, що четверо, які зараз у “Фіналі чотирьох” змагаються за титул, і я не можу виділити одного. Усі вони три сильні суперники для “Партизані”, і ця четвірка буде боротися до кінця.