Український футбол

Перше інтерв’ю албанського новачка «Полісся» Анді Хадроя. Правий захисник розповів, чим український чемпіонат сильніший за албанський.

У кого в «Поліссі» найпотужніший удар, а хто найшвидший. Та яке місце в УПЛ він вважатиме за хороший результат.

– Ну що, давай знайомитися. Розкажи, що українські уболівальники повинні знати про тебе. Тобто, представ себе.

– Я Анді, я з Албанії, мені 25 років і я грав за албанський «Партизані». Це дійсно великий клуб. А зараз я дуже радий бути тут.

– Чим ти пишаєшся за свою кар’єру?

– Найбільша моя гордість – це те, що я потрапив до національної збірної. Я дуже пишаюся цим. А моя сім’я дуже щаслива бачити, як я долаю сходинки і піднімаюся все вище і вище.

– Ти всю свою кар’єру провів в Албанії. Чому ти вирішив ось тепер щось змінювати в своєму житті. Чому не поїхав наприклад в Італію, адже так роблять більшість твоїх співвітчизників – їдуть саме туди.

– Послухай, це футбол і він динамічний. Ти ніколи не знаєш, що робитимеш далі і де опинишся. Я хотів перейти в іншу команду за рік чи два до цього, але дещо не склалося. Я люблю нові виклики, і саме тому я тут. Хочу спробувати щось нове.

– Я би хотіла, що би ти продовжив фразу. Ти перейшов у “Полісся” – бо…

– Я перейшов у «Полісся», бо амбіції та стратегія клубу мене вразили. База, тренувальні поля, я був настільки вражений, коли вперше це все побачив. І я сказав: «хочу в “Полісся”.

– А тобі не страшно було переходити сюди в контексті війни? Просто я уявляю, як твої рідні переживають за тебе?

– Так, моя мама трохи хвилюється. Але вона завжди вірить у мене і завжди сподівається, що все буде добре. Вона мене у всьому підтримує.

– Власне розкажи про свою родину.

– У мене є брат-близнюк. Він грав зі мною у футбол, але його кар’єра не склалася. Він був воротарем. Зараз мешкає у Лондоні. У мене також є дві старші сестри. Одна у Франції, інша – в Албанії. Я з родиною маю дуже сильний зв’язок. Іноді дуже сильно сумую за ними, тому що хочеться бути ближче до них, але таке життя.

– Чи маєш ти взагалі знайомих чи друзів в Україні з Албанії. Можливо, вони грають. Можливо це футболісти.

– Так, маю. Футболісти з «Партизані» гратимуть в Україні. Один – в «Олександрії», один – в «Колосі» і один в «Металісті». Ще двоє грають в «ЛНЗ». Я їх знаю, але не так вже багато контактуємо. Тим не менше, дуже приємно бачити албанських гравців в українській лізі.

– Що ти знаєш про український чемпіонат? Чи що ти знав про український чемпіонат, скажімо так

– Я знаю багато, тому що дивлюся матчі і бачу, що ліга дуже сильна, має дуже високий темп. Тож від самого початку потрібно буде адаптуватися дуже і дуже швидко. Тому що це непроста ліга.

– А який футбол грають в Албанії?

– В Албанії занадто багато боротьби, занадто багато контактів, можливо, трохи менше якості. Але це теж дуже сильна ліга.

– Як тобі здається, чи легко зможеш адаптуватися тут у нас в Україні?

– У футболі нічого не дається легко. Це в твоїй голові і в твоїй важкій роботі. Тому що якщо ти не працюєш, нічого не дається легко. Але я з нетерпінням чекаю цього і прагну якнайшвидше стати частиною команди, щоб бути в хорошій формі.

– Ти вже тут трошечки потренувався майже тиждень, скажи будь ласка чи відрізняється тренувальний процес в Албанії від українського тренувального процесу і чим?

– В Албанії перед тренуванням є трохи роботи у спортзалі. Більш такі рухливі вправи. Після того може бути рондо – тобто робота у спортзалі більше схожа на розминку. Але тут, в Україні, все трохи інакше. Набагато важче. Але я думаю, що в майбутньому це нам дуже допоможе.

– Чи збираєшся ти вчити українську мову?

– Я дуже відкритий до вивчення мов. Розмовляю англійською, трохи знаю італійську, іспанську люблю і хотів би вивчити українську.

– Скажи чесно, яке перше слово українською, яке ти вже вивчив?

– Харашо.

– Але треба казати українською – добре. Because it’s in Russian language.

– Oh, sorry. Добро?

– Добре.

– Добре, окей.

– Розкажи нам по секрету. Хто найвеселіший у команді, як тобі здалося?

– Гуцуляк.

– Funny?

– Yes, he is funny or Georgi (Майсурадзе – прим) is funny. Насправді я ще не з’ясував, тому що я тут лічені дні і ще треба познайомитися ближче.

– Добре, а хто тоді – точно напевне мав помітити – хто тоді найтехнічніший у команді?

– Гуцуляк.

– У кого дуже класний удар?

– Богдан. Уф. Крейзі шот.

– Хто найшвидший?

– Я думаю, Назаренко.

– І в кого класне почуття гумору?

– Джорджі (Майсурадзе)

– Розкажи будь ласка про себе. Який у тебе стиль гри. Напевне, як захисник маєш бути дуже жорстким.

– Так, я дійсно жорсткий. Я скалка в дупі для кожного нападника (сміється) Бо я завжди поруч і готовий щоразу атакувати, коли є така нагода.

– Ти ж гравець національної збірної Албанії і не так давно ваша збірна грала із нашою. Чи пам’ятаєш ігри ці?

– Я дуже добре пам’ятаю. Особливо перший наш матч, де ми перемогли. Я тоді не грав, був у запасі. Це був дуже хороший поєдинок для обох команд. Мені сподобався Гуцуляк як тільки я побачив його гру. Пам’ятаю, тоді сказав: «О, цей гравець дуже класний». Наступний матч теж був дуже і дуже важким для нас. Але Україна заслужено перемогла.

– Які завдання на сезон ти ставиш перед собою і перед командою?

– Слухай, я завжди націлююсь мінімум на трійку лідерів. Я завжди прагну зі своєю командою стати чемпіоном. Я не люблю програвати. Я завжди люблю боротися за свою перемогу, навіть якщо не заслуговую. Я хочу перемагати і сказати наприкінці сезону: «Я дуже задоволений собою. Собою і своєю командою». Тож, хочу бути у трійці лідерів.