Український футбол

– Перед матчем ти казав, що ключовим може стати в цьому матчі бажання. Червона картка Дубінчаку – це від зайвих емоцій?

– Навіть не знаю. Я вважаю, що це випадковість, оскільки вів боротьбу за межами поля та наступив на ногу супернику. Так само було у Брагару в першому матчі проти «Лаціо», коли так само відбирав м’яча та випадково наступив на ногу… Але вилучення, навпаки, нас згуртувало, ми в першому таймі грали дуже добре. Мали багато моментів, зокрема й я, поперечини були… Просто не реалізували свої моменти. І це ми грали вдесятьох. Могли так само грати й у другому таймі, але, чесно кажучи, я не впізнав команду після перерви. Просто як опустили руки… Будемо розмовляти, тому що немає виправдань такій грі.

– У другому таймі також загалом добре грали, в тебе, зокрема, був момент. Не вистачило фізичних кондицій чи що сталося?

– В принципі, все витримували, бігли вперед навіть удесятьох. Але це все йде від голови, кожен має в собі розібратися й розуміти, що навіть якщо ми граємо вдесятьох, усе одно не можна грати аби як і потрібно дотримуватися наших домовленостей, установки на гру. Так, трохи важче, оскільки на одного гравця менше маємо, але потрібно грати зовсім по-іншому, віддаватися на полі.

– Футбол не любить умовностей, але якби склади були рівні, гра склалася би по-іншому або «Ференцварош» усе одно знайшов би свої моменти?

– Я також не люблю ці передбачення, тому не буду нічого казати стосовно цього. Ми не забили, хоча гра складалася навіть за рахунку 0:0, ми могли забивати й у другому таймі. Але сталися прикрі голи, дитячі помилки… На такому рівні будь-яка команда карає за помилки.

Дуже вибачаюсь перед нашими уболівальниками, перед усіма, хто підтримує нас. Я розумію, що всім важко… Впевнений, що ми будемо грати по-іншому. Це стане для нас хорошим уроком, ми маємо його пройти, і лише через наступні ігри ми маємо показати, що зробили висновки з цього уроку, та грати зовсім по-іншому.