Український футбол

Півзахисник ФСК Маріуполь Єгор Демченко дав ексклюзивне інтерв’ю сайту «УФ». У ході розмови футболіст поділився враженнями про минулі чотири роки кар’єри, де окрім поточної команди були Карпати та Металіст.

Сезон 2024/25 починався для Єгора Демченка яскраво: два голи та два асисти. Далі ж справи пішли гірше, насамперед – у клубу. Під час домовленості про інтерв’ю гравець зазначав, що про актуальний період кар’єри навіть розповісти немає чого.

– Єгоре, давайте почнемо з поточної ситуації у ФСК Маріуполь. Ви доєдналися до команди на старті сезону і добре розпочали чемпіонат. Яка тоді була ситуація в команді?

– Так, розпочали непогано за рахунок самовіддачі гравців та тренерів. Вірили, що тут щось налагодиться. Спочатку затримка заробітної платні була невелика і нам щодня обіцяли, що скоро розрахуються. Казали: «Почекайте», але це були лише обіцянки.

– Розуміємо, що найвища точка кипіння була, коли команда не вийшла на гру проти ЮКСА. Керівництво щось обіцяло після бойкоту команди?

– Ні. Після ЮКСА взагалі ніяких розмов не було! Президент взагалі кинув команду і перестав виходити на зв’язок. Навіть не було грошей щоб провести домашню гру з Діназом, але хтось із хороших людей допоміг команді хоча б організувати матч…

– До речі, а чому ви не зіграли у цьому поєдинку? І чи плануєте надалі виступати за ФСК Маріуполь?

– Я з Діназом не був в заявці, а сидів на трибунах. Річ у тім, що зараз заліковую травму і тому ще маю дискомфорт. Також не можу відповісти, чи зіграю за ФСК Маріуполь. Залишилось не так багато часу. Подивимось, як воно буде далі. Знаю тільки, що взимку точно шукатиму собі нову команду.

– Перед від’їздом до поточної команди ви провели сезон у Карпатах. Як його можна оцінити? В очах журналістів та вболівальників він був неоднозначним. З однієї сторони – й в еліту повернулись, але кінцівка чемпіонату доволі «змазана».

– Ну і в наших очах він був неоднозначний. Основним завданням було підвищення у класі, але ж всі хотіли посісти перше місце, Ще й вийшло так, що у нас був великий відрив і в підсумку ми упустили чемпіонство на останніх хвилинах (за підсумком сезону 2022/22 Карпати виграли «срібло» Першої ліги – прим. О.Щ.). Чому так сталось? Можливо самі в себе не до кінця вірили.

– На старті того чемпіонату ви були основним, але потім почали виходити на заміну. Мирон Маркевич пояснював своє бачення вашої ролі?

– Насправді на початку чемпіонату я пропустив перші два тури, потім дійсно грав у старті, а згодом опинився на заміні. Мирон Богданович часто робив ротацію, адже він любить інтенсивний футбол, де треба багато бігати.

В певний момент мій фізичний стан був не найкращому рівні, тому я й починав гру не зі стартових хвилин. Про Мирона Маркевича можу сказати, що це людина з іменем і дякую йому за цей досвід та те, що він повернув Карпати до елітного дивізіону.

– В клубі був ще інший Маркевич – Остап. Як вам працювалось із ним?

– На рахунок Остапа Маркевича я вже казав колись, і не дуже хочу це згадувати. Його роль у клубі була дуже великою: він проводив теоретичні заняття, тренування, індивідуальні співбесіди, але особисто я з ним не спрацювався. Тож багато про це говорити не хочеться.

– Чи могли залишитись в Карпатах? Після виходу в УПЛ там стались тренерські зміни.

– На рахунок Владислава Лупашка – я не знаю. Мені сказали: «Маркевич на тебе не розраховує», і ми все вирішили – я розірвав контракт. А через три дні Мирон Богданович пішов. Тож тепер гадати, як би склалося, сенсу немає.

– У вашій біографії значиться три сезони виступів за харківський Металіст у 2020 – 2023 рр. Останній із них був в УПЛ, коли команда втратила легіонерів. Якби не війна, і залишилися б Балулі, Ріаскос, Маілтон і інші зірки, що показала б команда харків’ян в УПЛ?

– Думаю, що той би Металіст боровся за найвищі місця в елітному дивізіоні, адже Красніков з Кучером створили неймовірну команду, а найголовніше – в нас був колектив з великої літери. Що українці, що легіонери – ми були як одне ціле .

– Коли почався розвал проекту того Металіста?

– Напевно, з початком війни, почалися важкі часи для Металіста, але добре що команда не зникла, і Красніков зміг збудувати колектив з вихованців, і декілька досвідчених гравців. Тому й молоді хлопці зростають і зараз показують гарний, дорослий футбол. Сподіваюсь що потраплять в чемпіонську групу!

– Знаю, що разом з командою ви зустріли повномасштабне вторгнення. Як це було?

– Ми були в готелі в Туреччині, де готувались вже до кубкового матчу, а зранку нас розбудили і сказали, що почалась війна. Звісно, всі були налякані та не знали, що робити в такій ситуації. Перебували постійно на зв’язку з рідними. Легіонери взагалі не могли повірити, що таке може відбуватися в наш час.

– До речі, а хто з тих іноземців найсильніший?

– Якщо чесно, кожен з них сильний індивідуально. Пейшото – це майстер у штрафному майданчику. У Балулі фантастична техніка та бачення поля. А от Ріаскос не такий технічний:) Але швидкість в нього просто космічна. Особисто мені найбільше подобався Пейшото.

До речі! Власну думку про Балулі та «афігєнний» Металіст висловив для «УФ» і Влад Нехтій. Можна прочитати в великому інтерв’ю про Шахтар, Казахстан і ЛНЗ. Там гаряче!

– Чи могли залишитись у Металісті на довше?

– Складне питання. Н-у-у-у, перехід в Карпати це був крок вперед на той момент, і з Євгеном Олексійовичем [Красніковим] ми обговорювали це питання. Було дуже боляче йти з Металіста, тому що пройдено дуже багато, з Другої ліги до Вищої. Як кажуть, і гарні часи, і погані.

Тепер і чекаємо коли Металіст знову зіграє у Харкові, на рідному стадіоні, з рідними вболівальниками. Як це було, коли на нас у нижчих лігах повний стадіон збирався.

Сподіваємось на нашу скорішу перемогу в цій війні, щоб усі люди повернулися до рідних домівок і міст. Дякую нашим Збройним силам. Те, що в Україні взагалі проводиться чемпіонат, це тільки завдяки їм.