Український футбол

Колишній гравець збірної України Кирило Ковальчук розібрав головні проблеми та труднощі національної команди та пояснив, чого чекати від жовтневих матчів у Лізі націй проти Чехії та Грузії.

– Кириле, у вересні наша національна команда стартувала у Лізі націй. Як тобі результати та гра показана командою у зустрічах з Албанією та Чехією?

– Я вважаю, що з моменту початку повномасштабної війни гра нашої збірної різко пішла вниз. Спочатку був провал, коли національній збірній України не вдалося пробитися на чемпіонат світу – 2022 в Катар (поступилися команді Уельсу 0:1, – прим.). Пішла зміна тренера одна, друга… Але це ні до чого позитивного поки що не привело.

Останній успіх був у збірної, якою керував Андрій Шевченко. А зараз ми вже боїмося матчу із Грузією. Не знаємо, чого від нього чекати. Пам’ятаю, що раніше, коли грали з Грузією, Молдовою, Вірменією, то завжди за результат ми були спокійними (в 90-х і 2000-х із усіма переліченими суперниками Україна втрачала очки в офіційних матчах, – прим. “Збірна”). А зараз ми боїмося Грузії. Уявляєте, дійшло до того, що Грузія у матчі з нами – фаворит.

– Боїмося, напевно, тому, що збірна Грузії зараз знаходиться на високому підйомі – Кварацхелія, Мікаутадзе, Мамардашвілі…

– Зрозуміло, що Грузія зараз на підйомі, але й збірна Україні не повинна опускати планку нижче за свій рівень.

– Наразі рівень таких збірних, як Албанія чи Грузія, значно зріс. Про це багато футбольних людей говорять. Взяти й обіграти їх зараз дуже непросто.

– Але при цьому ми слухаємо наших експертів, які в один голос кажуть нам, що Україна – фаворит! Так було і перед матчами чемпіонату Європи з Румунією та Словаччиною. Але чомусь по грі ми не виглядали сильнішими. Це теж лишається під питанням.

Так, за потенціалом гравців, які у нас є, за тими заявами до гри, які ми чули – який у нас настрій, як ми зараз вийдемо і зіграємо, ми начебто сильніші, але на полі все інакше. У результаті ми програємо Албанії і Чехії. Потрібно шукати та обов’язково знайти причину, чому так відбувається.

Поки що я не бачу за рахунок чого ми могли б у найближчій перспективі додати. Хоча до кінця цього року є ще два цикли для того, щоб ми якось вирівняли становище, стабілізували гру. Насправді все ще можна виправити, нічого страшного не сталося. Попереду у нас в Лізі націй, ще купа ігор, в яких ми можемо здобути максимум очок.

– У чому ти бачиш проблему збірної України?

– Зараз найбільшою проблемою у збірній є гра наших крайніх захисників. Вони провалюються у кожному матчі. А ще від них немає гостроти попереду. Добіжать не туди і проваляться ззаду. Але ж у сучасному футболі крайній захисник – це велика сила. У кого в команді є крайні захисники, які вміють вправно оборонятися та добре атакувати, у того й успіх. Візьміть футбольні топ-клуби Європи: тут крайні захисники дають і швидкість, і обсяг роботи. А в нас цього взагалі немає.

Отут я бачу велику проблему збірної. У нас крайні захисники або за ворота поцілять, або ще кудись. Коли ти бачиш команду на папері, то думаєш – оце сила. А потім бачиш їх на полі – це інші люди.

– Але ж не тільки захисники, хай і флангові, “наварили”?

– Воротарі, взагалі, окрема тема. Багато кажуть про Мудрика. Зрозуміло, що всі чекають, що він стане лідером команди, але поки що цього немає.

– Як колишній гравець опорної зони, скажи, чи є у цій лінії проблеми у збірної?

– У цій зоні я взагалі не бачу проблем. Середина поля у нас дуже якісна. Там грають сильні футболісти, грають непогано. Якщо взяти ігри чемпіонату Європи, то там здорово зіграли і Судаков, і Шапаренко. Усі відзначили, як гарно увійшов у гру Бражко. Трохи слабші ми в атаці, десь не можемо забити. Повторюся, для мене найбільша проблема збірної – крайні захисники.

– На чиєї совісті другий гол, який наша збірна пропустила від збірної Албанії?

– Там однозначно помилка захисників, які не розібралися, та не передали один одному албанського гравця. Не хочеться зараз говорити про голи, тут треба дивитися на ситуацію загалом, а не лише якісь там фрагменти.

Я побачив, що у грі з нами збірна Албанії була гострішою в атаці. У них моменти виникали більш очевидні, ніж у нас. Наприклад, коли після прострілу їх гравець не влучив із двох метрів по м’ячу. Ми не говоримо, що наша команда не повинна пропускати, що має грати лише на нуль. Звичайно, небезпечні моменти будуть і біля наших воріт. Але, коли така команда, як Албанія, створює нам 5-6 моментів, а ми лише 2-3, про що тут можна говорити?

А потім тренер бере і на гру з Чехією змінює половину команди – у кожній лінії у нас зміни, а результату нема. Ми кидаємося з крайнощів у крайнощі.

– Запитаю тебе як колишнього гравця збірної України. Що зараз на душі у наших хлопців?

– Я розумію, як і будь-який інший у минулому професійний гравець, що у них зараз на душі, що вони відчувають, які у них переживання, який занепад. Приємніше, звичайно, тренуватися і готуватися до ігор, коли в тебе гарний настрій.

Проте у нас їх ніхто з усіх боків не критикує! Якщо чесно, то у нас стосовно футболістів збірної немає і ніколи не було критики!

– Чому так?

– Тому що у нас представники преси та футболісти настільки близькі та поважають один одного, що не хочуть псувати один з одним стосунки. Ну, скажіть чесно, де є ця критика? Щоб хтось десь просто сказав, що наші футболісти погано зіграли? Ми програємо 0:3 збірній Румунії – ну, трохи пожурили за це гравців. Яка тут критика?

Критика футболістів є в усіх інших країнах. Взяти, наприклад, Бразилію: там, якщо щось не так, усім дістається. А ще з усіх боків підключиться критика з інших країн. У нас чогось схожого на це немає. Якщо ви бачите цю критику у нас, то особисто я – ні.

– Ти вважаєш, що у подібній ситуації з гравцями та тренерами треба діяти жорсткіше?

– Ні. Я про інше, про підтримку збірної. Про те, що після всього того, що сталося з нашою головною командою в останніх іграх, ми досі продовжуємо вірити в неї. Намагаємося не чинити на неї психологічного тиску. Сказати, що на гравців є якийсь тиск не можна – його точно нема.

У нас у країні зараз така ситуація, що всім точно не до критики футболістів. З огляду на те, що наша збірна змушена усі свої матчі проводити в інших країнах, то у нас нема і фанатського сектору. Тих людей, хто міг би на футболістів якось тиснути, щось запитати з них.