Український футбол

Радник президента «Динамо» Артем Кравець розповів про роботу академії київського клубу.

– Чи складніше набирати дітей в академію в час війни?

– Останнім часом ми почали укладати договори з футбольними школами в Києві і не тільки. Вони працюють під нашим партнерством з перспективою віддати своїх дітей в «Динамо». Їм вигідно це тим, що вони можуть заохотити дітей тренуватися саме в них.

А так, все як працювало, так і продовжує функціонувати. Як і всі, підлаштовуємось під умови війни. Зрозуміло, що під час тривог та атак в нас немає ніякого тренувального процесу. Проводиться чемпіонат України – якраз скоро стартує новий сезон в ДЮФЛ. Для прогресу дітей обов’язково потрібно грати у футбол. Від цього нікуди не дінешся. Складні часи, але працюємо далі.

Вважаю, що академія «Динамо» – одна з найкращих шкіл в Європі. Нещодавно вийшла статистика, скільки вихованців клубів грають у професійному футболі. «Динамо» в цьому рейтингу на шостому місці. Це велике досягнення. Але нам є куди рости, щоб ця статистика з роками не падала, а, навпаки, ставала більшою.

– «Динамо» в цьому рейтингу випередило «Динамо» Загреб і «Манчестер Сіті». Завдяки чому такий результат?

– «Динамо» має своє ім’я. Це великий бренд в Україні. Ми можемо запрошувати найталановитіших хлопців з усієї країни. А в Україні дуже багато талановитих дітей. Але талант – це ще не все. Його треба розвивати і багато працювати.

У нас досвідчені тренери, які виховали немало футболістів і далі розвивають нашу молодь. Я 100% знаю, що нам є куди рости. Розумію, в яких напрямках ми можемо покращуватися. Але школа працює і дає результат.

Вважаю, що в наші часи саме робота школи – це найголовніше. Ми як ніколи розраховуємо на своїх вихованців. Треба і хочеться, щоб вони підсилювали саме першу команду.

– «Рух» збудував свою академію у Винниках, в Києві розвивається «Лівий Берег». Чи стає «Динамо» складніше конкурувати з іншими проєктами?

– Звичайно, що стає складніше, але моя особиста думка, що це тільки на краще. Чим більше буде класних дитячо-юнацьких шкіл в Україні, тим краще для українського футболу.

Тепер, грубо кажучи, складніше запрошувати найбільші таланти, бо їх так само можуть заохотити інші клуби. Не забуваємо і про «Шахтар». Президент «Руха» інвестував великі кошти і збудував дійсно неймовірну інфраструктуру. «Рух» тепер так само конкурент для «Динамо», але все ж таки в нас є свій бренд.

Якщо до якоїсь дитини є інтерес чи ми її хочемо запросити, то завжди всі обома руками «за» – і діти, і батьки. Але конкуренція є, і це добре, бо без неї не буде прогресу. Кажу і про конкуренцію за дітей, і в іграх між школами.

– Ви самі пройшли шлях вихованця «Динамо», але не всі таланти використовують свій шанс заграти в першій команді чи взагалі у професійному футболі. В чому причини?

– Я на своєму досвіді це пережив і розумію, які є проблемні моменти. Візьмемо дитину, яка потрапила в академію «Динамо». Далі цей перспективний хлопчик переходить в команду U-19. Багато юнаків думають, що це автоматом працює і на першу команду. Але найголовніший і найскладніший крок – це потрапити в основу.

Хлопці отримують якісь гроші і десь зупиняються у своєму розвитку. Це психологічний момент, над яким треба працювати з кожним юнаком. Пояснювати, якщо ти перестанеш розвиватися, то ніякої першої команди «Динамо» не буде. Доносити, що не можна знижувати вимог до себе, а, навпаки, працювати, працювати і працювати.

Це єдиний вихід, і то ніхто не гарантує, що в тебе все вийде. Багато дітей розуміють це занадто пізно. Думаю, саме психологія – одна з найголовнішим проблем переходу з дитячо-юнацького в дорослий футбол.

– «Шахтар» наробив галасу, коли продав Мудрика в «Челсі» за 70 млн євро. Чи хотіло б «Динамо» перевершити цей трансфер гірників?

– Кожен клуб хоче продати свого вихованця за великі гроші в якийсь клуб в Європі – і це нормально. Але, думаю, такого завдання ніхто не ставить. Є мета розвивати таланти. Звичайно, приємно, коли вихованці «Динамо» потрапляють в класні команди, прогресують, виходять на ще кращий рівень і грають у збірній. Ось це найголовніші завдання – виховувати також футболістів для збірної України.

Завжди була і буде ціль – для початку бути найкращою академією в Україні і розвиватися далі.

«Шахтар» – молодці, що продали гравця за великі кошти. Клуб на цьому заробив. Думаю, гірники не зупиняються, а працюють, щоб далі виховувати такі самі таланти. «Динамо» так само.

– В «Динамо» були класні трансфери своїх вихованців Забарного і Миколенка в АПЛ. На кого зараз варто звернути увагу в академії киян?

– Не скажу, бо у хлопців може після цього запаморочитися в голові. У нас талановита молодь, і дійсно є таланти, які в найближчі роки можуть потрапити і грати в першій команді. А через декілька років бути проданими за великі гроші.

Але є багато факторів – я вже говорив про психологію. Треба, щоб хлопці не зупинялися в розвитку і працювали над собою. І щоб десь пощастило, бо потрапити в «Динамо» – це одна річ. А стабільно роками грати в основі – це вже не так просто.

Називати нікого точно не буду, але дійсно у нас є футболісти, які найближчим часом можуть поповнити першу команду. Я знаю, що преса і вболівальники люблять, коли називають конкретні імена. Я б легко їх назвав. Просто не хочу, щоб ці хлопці прочитали і подумали, що в них вже все вдалося і завтра вони будуть у першій команді.

Такого не буде. Вони далеко від першої команди «Динамо». У них є великий потенціал. Але основа, U-19 чи команда U-21, яка була раніше, – це все різний рівень.

– Невже згадка в інтерв’ю справді має такий великий вплив?

– У нас такий менталітет. Коли ми отримуємо якусь похвалу або коли хлопці починають заробляти гроші, які є для них великими сумами, то у них трохи паморочитися в голові. Навіть складно сказати конкретну причину чому, але практично всі молоді футболісти через це проходять.

І чим швидше кожен зрозуміє, що життя ще не вдалося і треба багато працювати, тим краще буде для нього. Але все одно всі якоюсь мірою через це проходять. Найголовніша порада для всіх молодих футболістів, які це прочитають – взагалі не думати, що в тебе все добре.

Коли футболісти з інших країн потрапляють в першу команду або їх продають за кордон, то вони не зупиняються у своєму розвитку, а, навпаки, працюють ще більше. Раніше в нас з цим були реальні проблеми, а зараз вже стає набагато краще.

– Відразу згадується приклад Ламіна Ямаля, який в 16 років розривав на Євро і продовжував паралельно складати екзамени в школі. Цікаво спостерігати за розвитком його кар’єри далі.

– Це такі винятки з правил. Вже була історія в «Барселоні» з Ансу Фаті, який не витримав цього тиску. Молодих футболістів треба дуже оберігати від всього. Вони ще психологічно не стійкі, і такі психологічні і фізичні навантаження можуть дійсно надломити молодого гравця.

Сподіваюся, що в Ямаля все буде добре. Це неймовірний талант, який вже показує свій рівень. Зичу йому найкращі побажання і щоб у нього не було травм. Це стосується і наших молодих футболістів. Їх так само треба оберігати і розвивати як діаманти. Є ж таке порівняння. Так воно є – треба бути дуже обережними, але не занадто.

– Чи звертаються молоді гравці «Динамо» до вас за порадами?

– Думаю, вони соромляться звертатися напряму, але я намагаюся спілкуватися з тими хлопцями, яких я вже краще знаю. Нещодавно був випуск з академії – я останній рік ретельно за ними стежив. Намагаюся з ними говорити, щось пояснити чи порадити. Сподіваюся, що це їм допоможе.