Український футбол

Першим для спілкування із представниками ЗМІ у конференц-зал одеського стадіону після матчу 6-го туру “Чорноморець” – “Інгулець” (1:0) прийшов головний тренер гостей Василь Кобін.

– Якщо брати матч загалом, то результат у ньому мав бути нічийним, – вважає керманич “Інгульця”. – Були моменти як у команди “Чорноморець”, так і у нас. Сьогодні гравців більше підводила реалізація, а той епізод, який стався наприкінці поєдинку після вилучення нашого футболіста, і призвів до голу. При стандартному положенні нам бракувало гравця у тій зоні, звідки у наші ворота забивався м’яч. Підсумовуючи матч, я вважаю, що була нічийна гра.

– Не можна не запитати про всі ті скандали навколо вашого клубу, які були нещодавно. Як вони впливали на команду, на вас та на підготовку гравців? Як вдавалось їх мотивувати?

– Мені важко говорити за всю команду. Особисто я намагався зробити все для того, щоб команда про це не думала. Зібрав збори, на яких повідомив підопічним, що нам доведеться восени грати лише виїздні матчі. Хлопці відреагували по-різному: хтось прийняв цю інформацію, а з кимось довелось проводити індивідуальні розмови, тому що ситуація була складною і деякі гравці почали шукати собі нові команди. Ви розумієте, коли футболіст почав спілкування з іншим клубом, то повернути його в “сім’ю” вже не так легко. Та як би там не було, а ми продовжили працювати, і сьогодні серед своїх підопічних я не бачив байдужих до гри. Всі віддавались на максимум своїх можливостей. Вся команда працювала належним чином: лінія оборони – на оборону, лінія атаки – на атаку, досить хорошими були і перехідні фази. Я не бачив нічого такого, щоб хтось відбував номер. Є у нас певні проблемні позиції, які зумовлені травмами гравців. Але нічого не поробиш, будемо виходити з того, що маємо.

– Чи задумувались ви над тим, що впродовж усієї осінньої частини чемпіонату “Інгульцю” доведеться постійно грати на виїзді, у зв’язку з чим може бути зібгана підготовка у міжігрові цикли? В як це може впливати на фізичний та моральний стан підопічних?

– Саме тому ми й хотіли, щоб нам пішли назустріч і домашні матчі ми проводили на своєму стадіоні. Тому що постійні переїзди виснажують. Судіть самі: сім години займає дорога до Одеси, сім годин – до Києва. А у найближчому турі годин десять-одинадцять займе дорога до Рівного. Все це, звісно, забирає сили і один додатковий день на відновлення і підготовку до гри. Зрозуміло, що ми все це враховуємо і розуміємо. Якщо у нас було би багато варіантів, то ми цього, напевно, не робили б. Та наш клуб опинився у таких умовах, що нам потрібно з цим миритися і лише налаштовувати хлопців на сприйняття цих умов. Звісно, важко. У нас 25 футболістів, які по-різному це переживають. Хтось відноситься до цього нормально і закриває на це очі, а хтось має іншу психологію і ти не знаєш, як вони поведуть себе при тому чи іншому розвитку подій.

– Враховуючи, що навесні “Інгульцю” доведеться всі матчі грати вдома, чи не призведе цей факт до того, що підопічні можуть надто розслабитись?

– Поки що до кінця ще не зрозуміло, де будуть матчі. Якщо не помиляюсь, був випадок, коли “Маріуполь” грав багато домашніх матчів – десь вісім. Чи може й десять. Якщо не буде залікових балів, то куди розслаблятися? Та й у нас не той рівень команди, щоб ми могли це робити. Ми можемо за рахунок духу чи якихось тактичних перестановок це нівелювати. Тому що ми розуміємо, де знаходимося і на яких умовах працюємо. Особисто я закриваю на це очі і стараюсь про подібні речі не думати, а більше працювати.